Електрику вже нині можна виробляти, використовуючи відновлювальні джерела енергії у безпечний і надійний спосіб. А коли витрати на виробництво "чистої електроенергії" впадуть, ми відмовимося від викопних видів палива та атомної енергії, – пише геолог.

Майже по всій Україні Великодній хліб називають "паска", у деяких регіонах побутують ще назви: "баби", "колачі" і "золоті баби". Паски мають різні розміри і форму. Вони бувають круглі, прямокутні, овальні, шестигранні. Давніше випікали паски у печах, — у глиняних пасківниках, "бабинцях", кухликах та металевих формах-"бляхах".

Випікають паски з найкращих сортів пшеничного борошна. До тіста додають масло, олію, молоко, яйця, цукор, різні спеції (гвоздику, імбир). Звичайно, що кожна господиня випікає паску по-своєму. З покоління в покоління сотні років передаються секрети приготування паски. При випіканні її використовують переважно однакові продукти, але в різних пропорціях, кожна господиня має свій спосіб приготування, що робить їх неповторними.

Рецепт самої звичайної паски дуже простий, але вимагає хорошого знання традицій.

А Носівка була притихлою і сумирною... Дехто виходив на дорогу з квітами. Процесія розтяглася -- більше 50 вінків, родина та друзі, соратники. Попереду -- два українські прапори та стяг Української Народної партії, головою районної організації якої був небіжчик. А з самого переду -- церковний хрест, перев"язаний рушником. Півча всю дорогу співає "Святий кріпкий...". Щоправда, на перехрестях місцевий батюшка чомусь не читає Євангеліє, але то вже справа його сумління...

Проблем у нашій області й раніше вистачало, а нині й поготів. А тут ще й клята криза додала перцю. Але ж не одна наша область потерпає від них. Вистачає їх і в сусідніх областях, і в інших державах. Тому мабуть варто орієнтуватися не на кількість наявних проблем, що час від часу виникають з різних (об’єктивних і суб’єктивних) причин, а на вміння їх вирішувати. Тим більше у такий складний, як нині, час.

       Наш шлях до села Хотинівка, що в Носівському районі, пролягав дещо несподівано й загадково. До цього населеного пункту легше за все дістатися двома звичними шляхами: через Куликівку або Кіпті з виїздом на московську трасу, а там, як кажуть, рукою подати. Але я і мій колега вирішили поїхати (і що нас туди повело тільки – не знаємо) третім шляхом, як виявилось, напівзабутим, але ця поїздка стала вельми цікавою і корисною.