Влада, як найсильніший магніт. За неї завжди боролися. Проливали кров не лише ворогів, а й зраджували друзів.

 Так було в усі часи, бо знали, що з владою і капітал, який завжди прагнуть примножувати, і земля з її щедрими надрами, і привілеї, і, не хочу говорити, -- раби, вірнопідданний люд, творці, будівничі, роботяги….

 Влада теж приватизується, як заводи, фабрики і земля, а при нашій демократії, хотіли б ви чи ні, навіть найнародніша, представницько-самоврядна -- теж, і суд, і четверта, за легендою, не менш, бо Володимир Ленін з його партійним визнанням покликання і залежності преси пояснив на віки систему дій і взаємин між державою і громадянами, законодавством, поле якого також визначає влада.

 Чи варто вдаватись до історичних фактів навіть від середньовіччя, аби переконатися, що боротьба за владу у верхах, навіть ініційована знизу, закінчувалась святом не для головних дійових осіб і виконавців переворотів, революцій, війн…

 Новітня історія, зокрема, цьому свідчення, як після помаранчевого майдану десятки тисяч фахівців лишились роботи, загублено було механізм управління державою і силу влади, порядок на місцях під пристойними загалом лозунгами. 

 Наразі ... Читати далі »

Повсякчас буваючи на щорічних сходах громадян за місцем проживання, зробила для себе однозначний висновок: на користь і потрібні вони лише там, де люди живуть не лише надіями, очікуючи рятівного кола нізвідки, а й самі рухаються, хай не семимильними і навіть не кроками, далеко не завжди вперед, а й кружляючи околицями, проте все ж маючи свій курс, цілі, спільну для громади мету. Скажем відверто, на Носівщині сьогодні такі села -- в гнітючій меншості, більшість навіть цьогорічних зборів пройшли на тривожно рівній ноті байдужості, як з боку сільчан, так і їх керманичів. 

 І все ж, навіть на тлі такої досить безрадісної картини, збори в чотирьох селах міської ради найточніше відповідають означенню «проведені для галочки». Ще років з декілька тому, коли на часі стояло питання газифікації, сільчани тут активно відстоювали свої інтереси. Нині у трьох селах оселі гріє «блакитне» паливо, тому лише жителі Лукашівки, до якої газ ще не дійшов, цьогоріч йшли на схід вкотре з конкретним завданням собі й міському голові. Втім, і цього разу практично безрезультатно. Тільки аби прокласти підвідний газопровід від сусіднього Підгайного, розташованого за два кілометри, потрібно близько двохсот тисяч гривень. Що означає така сума для сільчан -- зайве говорити. Навіть для міської ради ці кошти поза можливостями -- у відповідь на прохання допомогти з вирішенням цього питання почули лукашівці від мера О.М. Балінця, я ... Читати далі »

На збори уповноважених своєї територіальної громади мешканці Держанівки сходилися дружно. Втім, як згодом виявилося, не тому, що невирішених в робочому порядку поточних питань у сільчан накопичилося чимало. Вони є -- як і в більшості із загублених у нашій поліській глибинці населених пунктів. Й при цьому вирішуючись -- спільно з представниками свого, вважай, єдиного захисника й виразника інтересів громади, організатором та координатором спільного життя на селі -- сільської ради. В міру своїх зусиль та повноважень. 

Про все це розповідала, звітуючись перед своїми односельчанами сільський голова Надія Олексіївна Трухан, не обминувши, здається, нічого. Починаючи від пошуку шляхів наповнення місцевого бюджету, виконаного, до речі, за минулий рік майже на сто тридцять процентів й до його раціонального використання. Втім, дарма, що за ці та інші залучені кошти вдалося провести благоустрій трьох стихійних сміттєзвалищ, провести санітарну вирубку сухостою та дикої порослі на кладовищах, поставити огорожі та провести поточні ремонти закладів культури, приміщення сільської ради, по великому рахунку, вважай, перезимувати закладам соціальної сфери -- це не той рівень, не та «висота», яка б мала заспокоїти сільського ватажка та його депутатський, виконкомівський актив. Адже малося на меті значно більше. Проте, на жаль, багато чого розбилося об глуху стіну елементарного безгрошів’я, байдужості та зневіри, в тому ... Читати далі »