На збори уповноважених своєї територіальної громади мешканці Держанівки сходилися дружно. Втім, як згодом виявилося, не тому, що невирішених в робочому порядку поточних питань у сільчан накопичилося чимало. Вони є -- як і в більшості із загублених у нашій поліській глибинці населених пунктів. Й при цьому вирішуючись -- спільно з представниками свого, вважай, єдиного захисника й виразника інтересів громади, організатором та координатором спільного життя на селі -- сільської ради. В міру своїх зусиль та повноважень. 

Про все це розповідала, звітуючись перед своїми односельчанами сільський голова Надія Олексіївна Трухан, не обминувши, здається, нічого. Починаючи від пошуку шляхів наповнення місцевого бюджету, виконаного, до речі, за минулий рік майже на сто тридцять процентів й до його раціонального використання. Втім, дарма, що за ці та інші залучені кошти вдалося провести благоустрій трьох стихійних сміттєзвалищ, провести санітарну вирубку сухостою та дикої порослі на кладовищах, поставити огорожі та провести поточні ремонти закладів культури, приміщення сільської ради, по великому рахунку, вважай, перезимувати закладам соціальної сфери -- це не той рівень, не та «висота», яка б мала заспокоїти сільського ватажка та його депутатський, виконкомівський актив. Адже малося на меті значно більше. Проте, на жаль, багато чого розбилося об глуху стіну елементарного безгрошів’я, байдужості та зневіри, в тому числі й у людську порядність. 

Так, скажімо, вже не перший рік сільський голова б’є на сполох, закликаючи звернути увагу на дірявий дах сільського будинку культури, де, не зважаючи ні на що проводяться й дискотеки, і репетиції місцевих аматорів сцени, котрі, до речі, зайняли третє призове місце у районному етапі всеукраїнського конкурсу «Роде наш красний», непогано представили свою територіальну громаду на загальнорайонному осінньому святі. Через ту ж таки фінансову скруту все ще продовжує опалюватися твердим паливом й приміщення сільської ради. Й це, вважай, у повністю газифікованому селі. Гірше того, сільраді довелося ділитися своїм паливом ще й з сільською амбулаторією, де з осені хоч і підвели природний газ, проте дозволу ним користуватися не отримали ще й сьогодні. Через «невловимих» бізнесменів одного з райцентрівських приватних підприємств, котрі цілу зиму «годують» держанівців обіцянками виконати на котельні останній передпусковий штрих -- заземлення. 

Бажає бути кращою і якість сільських доріг. З погіршенням погодних умов чи то з якоїсь іншої причини, проте останнім часом потерпають держанівчани й через поганий транспортний зв’язок.

Втім, дружно сільчани збиралися на сход навіть не з огляду на ці загалом важливі та актуальні проблеми. Значно важливішим для них було інше, зокрема, земельне питання. Обставини склалися таким чином чи самі тому винні, що жодні ефективні інвестори тривалий час не поспішали взяти під своє інвесторське крило спочатку їхньої практично зруйнованої агрофірми. Довго не хотіли й ризикувати, щоб орендувати й забур’янені одноосібні земельні наділи. Втім, згодом «сміливці» таки знайшлися. Одні -- у особі представників українського аграрного холдинга, котрі створили на навколишніх землях ТОВ «Носівка-агро», інші назвали своє підприємство «Д-2»Агропроект». 

Ось тільки якщо перші й справді зарекомендували сабе справжніми ефективними господарями, запустивши у запущені держанівські чорноземи та супіски нову потужні техніку, вкладаючи в неї кошти та розраховуючи на певну віддачу, то для інших оренда селянських паїв виявилося, очевидно, швидше елементарною спробою «застовпити» ласе, зокрема, й у географічному плані місце біля важливої транспортної артерії для подальшого старту торгів на ринку землі. Це лише власні припущення. Однак вони також мають право на існування вже хоча б з огляду на те, що новоспечені орендарі з «Д-2»Агропроект» впродовж тривалого часу ні землі не обробляють, ні з сільчанами за паї не розраховуються. Так, на сьогодні понад ста семи десяти держанівським орендодавцям практично навіть немає куди звернутися з приводу розірвання договорів оренди. 

Отож користуючись можливістю бачити на своїх зборах керівника ТОВ «Носівка-агро» Миколу Володимировича Васюка, котрий виступив з інформацією перед сільчанами про використання паїв своїх понад семи десяти орендодавців та поділився планами на перспективне використання держанівських земель, а принагідно ще й вручив частині з них виготовлені за їхній рахунок державні акти на землю, багато хто звертався до нього з проханням взяти і їх під своє «інвесторське» «крило»…

Не менш бурхлива дискусія відбулася й навколо важливого для мешканців села з числа власників корів питання їх запліднення. На жаль, бика-плідника, котрий, до речі, єдиний у районі утримується коштом самих власників худоби, замало для майже сотенної сільської череди. Придбати ще одного немає за що. Та й годуватися -- з чужих рук, неорганізовано, чекаючи, доки хтось з хазяїв завезе сіна чи колишня працівниця ферми, котра взяла на себе непрості обов’язки по його догляду та утриманням, придбає дерті чи підремонтує приміщення, в якому той утримується, -- також не вихід. Як не бачиться сенсу й у тому, щоб взятися за штучне запліднення худоби кимось з колишніх фахівців на приватній основі -- адже не факт, що за нинішніх цін на молокопродукцію багато хто з господарів по весні позбудеться своєї худоби взагалі. Поки що допомогти з організацією годівлі бичка взялися інвестори з «Носівки-агро», проте в подальшому таки доведеться шукати якісь інші, більш кардинальні заходи. Можливо, знову доведеться йти «з шапкою» по колу власників худоби. Та чи всі допоможуть, підуть назустріч, якщо навіть по десять гривень самооподаткування здала лише шоста частина сільчан. До речі, не підтримали й пропозиції збільшити цю суму до двадцяти гривень. Мабуть, не подумали про те, що можна було б ці кошти витратити на впорядкування свого населеного пункту. Чи наведення порядку на кладовищі, щоб не доводилося для цього залучати учнівський колектив школи. Про це також із занепокоєнням говорили учасники зборів… 

Навіть по офіційному закінченню зібрання сільчани не розходилися, спільно з присутніми на ньому та представниками з району -- начальником управління агропромислового розвитку О.В. Буцаном, спеціалістом відділу земельних ресурсів С.С. Облапенком, директором «Носівка-агро» М.В. Васюком ще довго обговорюючи животрепетні та насущні проблеми своєї самоврядної території. Відчувалося, що болять вони багатьом у цьому хоч і віддаленому від районного центру, проте аж ніяк не від життя селі. Поки що… А, отже, вирішувати їх потрібно невідкладно. Щоб не було надто запізно.

К. ГАВРИШ.

с. Держанівка