Іще в байраках не розтанув сніг,

І ранками ще паморозь сріблиста

Висить на яворі, та вже удень з-під ніг

Вода струмує... 

Це все -- про березень. Саме з цим місяцем, не зважаючи на цьогорічні снігові кучугури та замети, до нас приходить довгождана весна-красна. Оживає довколишній світ, все навкруг починає оновлюватись, пробуджуватись, зеленіти і розквітати. Радіє природа -- радіють люди. Недаремно колись у давнину наші пращури-слов`яни саме з першим весняним місяцем березнем пов`язували новолітування.

 Чи не найпершими на життєдайний поклик теплих сонячних променів відгукуються наші білокорі красуні-берізки, які й дали у давні часи назву березню, або березілю. Колись у цей час трударі-хлібороби проводили вирубку березових гаїв, звільняли ділянки для землеробства. У березні заготовляли також і улюблений, традиційно-весняний напій -- березовий сік. Ось один з чудових рецептів цього смачного напою: у дерев’яну діжку чи металеву каструлю зливають свіжий березовий сік, а коли ємкість наповниться, клали туди вощину, підсмажений горох, або гарячий житній хліб. Через півтора тижні напій можна вживати. До речі, зберігається він протягом трьох-чотирьох місяців.

... Читати далі »

На загальних зборах мешканців іржавецької громади доводилося бувати не раз. Тож знаю, що проходять вони зазвичай не так бурхливо, «революційно», як часом в інших самоврядних територіях, де зазвичай на них виносяться найбільш актуальні та злободенні питання. Ті, що з різних причин впродовж року залишалися поза увагою  головного очільника місцевої громади. Втім, і байдужими та  інертними жителів Іржавця також не назвеш. Якщо ж у кількох штрихах і давати загальну оцінку іржавчанам, то я, напевне, назвала б їх перш за все дисциплінованими. Адже на зазначену у розісланих запрошеннях одинадцяту годину ранку в спортивному залі місцевої школи зібралися практично всі учасники з числа уповноважених представників від своїх вулиць, вуличок та кутків, щоб разом з депутатами та сільським активом заслухати звіт свого незмінного ось вже впродовж шістнадцяти років сільського ватажка -Тамари Тищенко. 

Іншою характерною рисою жителів цієї територіальної громади можна було б назвати - «врівноваженість та спокій». Інакше б не змирилися з тим, що самі збори, втім, як і більшість загально сільських зібрань вже роками проходять саме в школі. Тоді, як буквально через дорогу розміщений будинок культури. Щоправда, ось вже багато-багато років він ледь животіє. Хтось заперечить, мовляв, сьогодні подібне в культурі можна спостерігати мало не в половині сі ... Читати далі »