Не зважаючи на те, що в листопаді ще бувають теплі та погідні дні, все ж у нашій місцевості листопад вважається традиційно місяцем негоди. Особливо стійкою вона буває в роки, коли над територією України проноситься тепле вологе повітря з Атлантичного та Середземного моря. Небо при цьому стає похмурим, опади -- затяжними. Хмарність у листопаді близька до максимальної річної, переважають низько навислі хмари, які, опускаючись на землю, утворюють непроглядні тумани. Недарма в народі кажуть: листопад -- сутінки року”, „Холодний батечко жовтень, а листопад і його перехолоджує”. До речі, саме таку погоду якраз і спостерігали за вікном впродовж останньої десятиденки жовтня. Втім, це ще не межа. Бо й починаючи з перших листопадових днів небо ще довго залишатиметься в чіпких обіймах важких дощових хмар. Прикметний листопад й за народним календарем. До речі, саме народний календар місяця вважається найголовнішою енциклопедією знань не стільки про якийсь період часу, скільки про життя людей праці, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища та погодні завбачення.
 Українські календарні традиції, звичаї, обряди є тим цементуючим матеріалом, який у віках зберігав нашу національну ідентичність та неповторність. Так, скажімо, 4 листопада відзначається свято Казанської божої матері. Казали: якщо Казанська заплаче, то швидко й зима прискаче. Якщо на Якова (5 листопада) піде град або зимова круп ... Читати далі »

   Тиждень

   Сумний тиждень, якому мінорного настрою в душі додало не тільки захмарене небо над Носівщиною. Осінь – у сльозах завжди, та наразі її плач, як реквієм по людині незвичайній, талановитій, не просто заслуженому, а справжньому Вчителеві – Василю Бурносу.
   Із сльозами і піснею проводжали щойно його розквітлі на всю Україну «Васильки» і ця дитяча сльоза освятила й зігріла останню дорогу нашого незабутнього Маестро. Він зробив більше, ніж міг, аби Носівку знали далеко за її межами.
   Кажуть, що незамінимих людей немає. То кажуть… А справжній талант – таки рідкість, бо в ньому, крім високого професіоналізму, ще й велика людяність, совісність, порядність, які по-особливому виділяють лідерів у масі – суспільстві, громаді, колективі…
  Вірю, «Васильки» залишаться в пишному буйноцвіті,  і це буде найкращою даниною в пам’ять наставникові.
  Я в Носівці, вважай, уже чверть віку, і за це час не лише перед очима, а й через серце і розум пройшли-пролетіли епізоди взаємин, а то й просто через погляд – небайдужий люди непересічних особистостей.
  Микола Васильович Рудь і Василь Хрисантович Клименко, Петро Семенович Кононенко, Максим Йосипович Балінець, Іван Гордійович Буняк, Іван Микитович Зінченко, Олексій Панасович Охріменко, Іван Васильович Расюк, Іван Олександрович Сова… Надзвичайно різні, з академіями й освітами нижче середньої, фронтови ... Читати далі »