12 липня православні християни відзначають день пам'яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла.

Напередодні завершився Петрівський піст, який у цьому році став найбільш довгим з можливих через ранній Великдень - він тривав цілих шість тижнів (найкоротший Петрів піст триває всього вісім днів).

Це одне з п'яти головних церковних свят.

У цей день прийнято відвідувати рідних та друзів, пригощати рибними стравами.

До свята, у старовину, прибирали в будинку і садибі, підбілювали і підфарбовували будинок, вішали чисті рушники.

На церковну службу йшли з квітами і віночками, окрасою яких були червоні маки. Також, обов'язковою стравою були коржі з пшеничного тіста - так звані мандрили.

Святі апостоли Петро і Павло відносяться до числа найбільш видатних людей ранньої історії Церкви. Вони походили з різних станів і стали християнами в різний час за абсолютно різних обставин.

За євангельським переказом, сам Ісус Христос закликав Симона (Петра) з братом Андрієм в учні. Симон став найбільш ревним послідовником Ісуса і за свою міцну віру в те, що Ісус є Христос, Син Божий, одержав від нього ім'я "Петро", що в перекладі з грецького означає "камінь". Як оповідає Євангеліє від Матвія, Спаситель обіцяв заснувати на цьому камені Свою Церкву. Петро першим почав проповідувати в Єрусалимі про воскреслого Христа і багато постраждав за віру.

Апостол Петро, один з перших і найближчих учнів Христа, спочатку був простим рибалкою на відміну від апостола Павла, який народився в знатній сім'ї і в молодості був гонителем християн. Звернення Павла (тоді ще носив іудейське ім'я Савл) трапилося вже після земної смерті Спасителя: згідно з легендою, одного разу по дорозі в Дамаск Савл був засліплений незвичайним світлом і почув голос Христа, який вказав йому шлях до істини.

Однак, незважаючи на різний початок життєвого шляху, обидва апостола згодом стали ревними проповідниками Христової віри, за що і були страчені: згідно з переказом, це сталося в один день - 12 липня 1967. Мощі Петра і Павла спочивають у римській базиліці.

Апостоли Петро і Павло більше інших потрудилися в проповіді християнства серед іудеїв і язичників, тому Церква називає їх первоверховними апостолами.

Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося відразу ж після їхньої страти. Місце їх поховання було священне для перших християн. Святкуючи цього дня пам'ять первоверховних апостолів, Православна Церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ звернення тих, хто грішить і виправляється: у апостолі Петрі - образ тих, хто відкидає Господа і кається, в апостолі Павлі - образ тих, хто чинить опір проповіді Господній і потім увірує.