Свят у нашому житті немало: добрих, пам’ятних, дорогих, рідних, високих, хвилюючих, великих і просто свят. Та Новорічне -- особливе, бо воно в зворушливих, споминах з дитинства, увійшовши назавжди в свідомість очікуванням і передчуттям світлої казки, бажанням і здійсненням найзаповітніших мрій, радісних надій і сподівань.

 Нашому першому повоєнному поколінню випало відроджувати Новорічне свято після заборони його в 1918 році, як буржуазно-релігійного забобону. Це були ще відносно нелегкі роки, коли в школі замерзало чорнило в чорнильницях й нагрівалися хіба що наприкінці весни. 

 І все ж свята Нового року чекали з надзвичайним піднесенням, вручну готували прикраси на ялинку, хоч уже пізніше з кожним роком додавалось до них все більше фабричних прикрас, заможнішими з кожним роком ставали подарунки. Цим святковим настроєм, з канікулами і Різдвом жили, вважай, два тижні, трохи сумуючи, що все гарне має колись закінчуватися і надто невчасно, бо вже Щедрик і засівалки на Василя відбувались без відриву від навчання.

 Одну деталь, яку випустив із цієї веселої ноти. Ялинки прикрашали в ті часи переважно в громадських місцях -- школах, клубах та в небагатьох родинах. Однак навіть маленькими серцями попри мажорно-опимістичний тон дитячого віршика про зрубану ял ... Читати далі »

Укотре, м’яко кажучи, розчарувала відверта бійка в парламенті, яка, звісно, нічого спільного не має з депутатською діяльністю. Бютівці блокували роботу сесійної зали, зав’язуючи свою волю більшості. Регіонали, натомість, повважавши за ганьбу при їх чисельній перевазі вкотре відступати перед цинічним зловживанням демократією, опустили представників опозиції з «барикад». Так, зрештою, спільно похоронили демократію знову. Всього кілька хвилин конфлікту з кров’ю й цього вистачило для «струсу мозку» всій Україні, а заодно, щоб і світ побачив нашу державу в досить нецивілізованому обличчі. А якщо зважити ще й на коментар до події голови Верховної ради Володимира Литвина про «ланцюги, монтувалки, важкі замки» і таке інше аж до закликів стріляти, то сценізований і досить таки довгий та мирний майдан від опозиції в минулому видається просто новорічною феєрією. Вона, зрештою, й завершилася цирковим номером балансування нашої держави на дроті та вкотре втраченими безплідними роками для добробуту людей.

 І ось, нарешті, новий Президент, Уряд, здобувши на виборах мандат довір’я, взялися надолужувати втрачене і чекають, звісно, на підтримку депутатів законодавчим полем. Та, як бачимо, не розколиханий майдан-2 знайшов продовження в сесійній залі й завершився далеко не новорічним сюжетом -- справжнісінькою бійкою.

  ... Читати далі »