Укотре, м’яко кажучи, розчарувала відверта бійка в парламенті, яка, звісно, нічого спільного не має з депутатською діяльністю. Бютівці блокували роботу сесійної зали, зав’язуючи свою волю більшості. Регіонали, натомість, повважавши за ганьбу при їх чисельній перевазі вкотре відступати перед цинічним зловживанням демократією, опустили представників опозиції з «барикад». Так, зрештою, спільно похоронили демократію знову. Всього кілька хвилин конфлікту з кров’ю й цього вистачило для «струсу мозку» всій Україні, а заодно, щоб і світ побачив нашу державу в досить нецивілізованому обличчі. А якщо зважити ще й на коментар до події голови Верховної ради Володимира Литвина про «ланцюги, монтувалки, важкі замки» і таке інше аж до закликів стріляти, то сценізований і досить таки довгий та мирний майдан від опозиції в минулому видається просто новорічною феєрією. Вона, зрештою, й завершилася цирковим номером балансування нашої держави на дроті та вкотре втраченими безплідними роками для добробуту людей.

 І ось, нарешті, новий Президент, Уряд, здобувши на виборах мандат довір’я, взялися надолужувати втрачене і чекають, звісно, на підтримку депутатів законодавчим полем. Та, як бачимо, не розколиханий майдан-2 знайшов продовження в сесійній залі й завершився далеко не новорічним сюжетом -- справжнісінькою бійкою.

 Ось така в нас «демократія» панська, а що простому народові залишається? Хіба що, побачивши з екранів, як б’ються вельможні, то знімають галстуки, й собі роздягатися… Та про своє, що ганьбить, говоримо небагато, тихцем, а то й сором’язливо. А ось Білорусь у ці дні тільки на вустах політологів, дикторів-телевізійників. Сусіди в четвертий раз обрали переважним числом голосів виборців знову за Президента Олександра Лукашенка. Майже 80 відсотками з 90 -- всього населення республіки, яке прийшло на виборчі дільниці. Але й тут не обійшлось без сценарію, який свого часу майданом шокував Україну. У сусідів марш у несамовитому виконанні протестантів не пройшов, бо воля свого народу для Президента -- закон. І, зрештою, з якого дива, хай навіть два десятки тисяч незгодних із політикою бацьки мають верховодити і маніпулювати думкою мільйонів своїх співвітчизників?

 На жаль, моє вітання білорусам і їх президентові нічого не варте, а втім, я щиро радий за них. І в такій же мірі буду радий, якщо схаменуться наші в парламенті -- всі разом — більшість і опозиція — почнуть працювати, приймуть бюджет держави, інші закони, на які давно зачекалось суспільство.

 Роботи вистачає всім! Згадалась мені ця фраза, як іще в допомаранчевому періоді очолювали наш район Анатолій Красносільський з Анатолієм Журенком. Обидва керівники були однодумцями у вирішенні проблем громад і немало було зроблено. Затим часи змінилися і з верхів до низів розпочалися розбірки між гілками влади, очільники одне одного на дух не переносили. Чим усе закінчилось для народу і влади, -- відомо.

 Тому надзвичайно втішає нинішня ситуація. У Чернігові губернатор і голова обласної ради -- однодумці не тільки в деклараціях, які вони озвучили, а й у конкретних справах. І, справді, ділити нічого, крім роботи, та ще поваги й довір’я людей, якщо попереду один прапор -- Державний. І Носівщина, слава Богу, з миром і спокоєм у владі вступає в Новий рік. Очевидно, добрі традиції не ділитись, хто старший і яка гілка влади людям рідніша, повернулися. А отже, сподіватимемось, що не забаряться й успішні результати, відбудуться сподівані переміни у житті району, міста, кожної громади. Невже комусь хочеться, аби було інакше? І все ж, якщо добрих перемін прагне більшість, яка, до речі, працює, поступитись мають ті, хто лиш критиканствує й заважає працювати.

О. НЕСТЕРЕНКО.