Найщасливіша людина -- здорова. Це -- найбільший скарб, якщо хочете і для суспільства, і особисто для кожного. Тоді лише радість -- в родині, успіхи -- на роботі, повний моральний комфорт з усім білим світом. Хочеться жити, творити, кохати й бути коханим, мріяти й виростати по службі, дбати про добробут родини й підніматися на весь зріст помислами й у діях поруч із тривогами й негараздами Батьківщини, рідного краю…

 Недарма кажуть, головне -- бути здоровим, решта само собою долучиться. Це -- аксіома, й тому в усіх незлічимих побажанням, які ми висловлюємо одне одному з нагоди свят і дат, насамперед, люди зичать собі й одне одному здоров’я.

 --Бажаю здоров’я! -- завжди чую традиційне усміхнене й доброзичливе вітання з військового лексикону колишнього комісара району Юрія Кривенка і від цього на цілий день наче його справді додається. До речі, в нашого народу споконвік вітання: «Доброго здоров’я!» вживається досить часто й, певна річ, це психологічна спроба управляти практично непідвладною цариною людського духу й організму. 

 Із значним поступом цивілізації людство через усвідомлення обов’язково мити руки лікарям перед операцією, а кожному -- перед вживання їжі, навчились долати безліч епідемій та хвороб, застосовуючи вакцини, антибіотики й, зрештою, вийшов ... Читати далі »

Новорічно-Різдвяні свята для людей творчих, за професією чи покликанням близьких до мистецтва, -- пора особлива. І далеко не тільки в загально-феєричному очікуванні нового і незвіданого й символічних веселощах, з якими щоразу переступаємо невидиму часову межу під традиційний бій курантів. Для них це період напруженої роботи і водночас неповторного стану душі, коли, перевтілюючись у казкових героїв, даруючи глядачам свято, кожен неодмінно почувається трішки чарівником, здатним творити маленьке диво радості. 

 І це таки найголовніше, якщо обрав собі в супутники по життю перемінливу і примхливу зірку творчості, -- переконаний директор Іржавецького будинку культури Олексій Петрович Моісеєв, непростим досвідом вже давно навчений, що далеко не завжди і не усім на цій широкій ниві під ноги стелються квіти. Можливо, свого часу й мав ілюзії, вступаючи до Ніжинського культурно-просвітницького училища, але захоплення грою на акордеоні, бажання шліфувати і розвивати свої вміння тоді здавалися йому значно важливішими за всі більш раціональні плани. Зрештою, саме в музиці віднайшов той оберіг душі, який згодом допомагав долати усі труднощі й наснажував попри все рухатися вперед, бачити попереду ціль, навіть якщо йти до неї доводилось далеко не по прямій дорозі. Втім, таки доля проклала її від порогу училища до невеличкого села Іржавець на Носі ... Читати далі »