Сьомою з десяти основних біблейських заповідей, виданих самим Богом Мойсею на горі Синай після того, як євреї залишили Єгипет й були викарбувані на кам’яних скрижалях, була „Не укради”. За понад тисячолітню історію християнства вона стала, мабуть,  однією з тих, що неміцно вкарбовуються у людські душі та серця. Причому не обов’язково з релігійними переконаннями. З материнським молоком, з першими батьківськими настановами, зі шкільною виховною годиною. Й вже потім – з вихованням суспільством. До речі, результат такого багаторічного, ба, ні, багатовікового виховання якнайповніше можна було спостерігати в радянську добу. Пам’ятаєте? Коли чи не під кожним килимком під дверима квартир у багатоповерхівках лежав залишений господарями ключ. Коли сільські оселі, не кажучи вже за сараї, не замикалися навіть на ніч, а про відсутність господарів у будинку красномовно свідчили залишений впоперек дверей на порозі віник чи поставлений навхрест ціпок. Так, щоб люди знали, що господарів потрібно шукати в іншому місці. Це для нормальних людей. Натомість злодюжкам ці предметні покажчики – як зелене світло для водіїв: заходь, бери, винось. Відтак з часом ці рудименти радянської доби поступилися добротним коморним та кодовим замкам, броньованим дверям, віконним та дверним решіткам. Зникло довір’я навіть до своїх, домашніх. Відтак навіть сусіди перестали ходити одне до одного. Бояться. Не довіряють. Може, й правильно роблять ... Читати далі »

Своїми коренями санітарно-епідеміологічна служба в районі сягає ще в далекі двадцяті роки, коли тут було створено першу санепідстанцію. Її створення було викликане тим, що епідемічні спалахи скарлатини, малярії, висипного тифу, дифтерії та інших інфекційних захворювань носили періодичний характер і потребували постійного втручання мет та сан працівників. Саме тоді ж для боротьби з епідеміями та своєчасною діагностикою при санепідстанції й було створено першу баклабораторію, котра отримала своє перше відокремлене приміщення- маленьку сільську хатинку. У зв’язку з великим спалахом висипного тифу в 1933 році в с. Лісові Хутори було відкрито першу інфекційну лікарню на 50 ліжок, де за хворими через відсутність достатньої кількості персоналу обслуговували й працівники станції. Ці люди цілодобово чергували в лікарні, надаючи медичну та профілактичну допомогу й водночас проводили дворові обходи з метою виявлення нових хворих та локалізації вогнищ епідемії, здійснювали госпіталізацію. Й самовіддана праця медиків дала свої результати -- епідемія відступила. На жаль, дорогою ціною. Так, під час виконання своїх службових обов’язків заразилися та захворіли висипним тифом організатор санітарної служби в районі І.В. Гаврилей, працівники П.В. Андрюк, Л.А. Ушинська...
Ще точилася війна, а у визволеній Носівці вже відновила свою роботу санепідслужба. Багато було роботи у ... Читати далі »