Пам’ять людська -- річ дуже цікава, хоч часом і не збагненна. Адже щось може тримати в собі впродовж усього життя людини, іншу інформацію -- навпаки, може стерти відразу ж, тільки-но її отримає. Журналісти -- не фахівці у сфері людської психофізіології, втім, і не настільки далекі від цієї науки, яка досліджує закономірності функціонування механізмів психічної діяльності людини, що реалізують окремі психічні функції та процеси -- відчуття, сприймання, увагу, мислення, мовлення, емоції, дії тощо. Скажете, мовляв, до чого все це? Живемо, то й живемо собі: спимо, їмо, працюємо, творимо матеріальні блага і їх же споживаємо. Щось хороше запозичуємо від своїх попередників, сподіваємось, що таке ж передамо й своїм наступникам. А що у кожного в голові – навіщо про те комусь знати. Головне, щоб наші дії та вчинки не йшли урозріз із загальноприйнятими етичними нормами та мораллю. Тобто, щоб не нашкодити, не приносити біль оточуючим. А між тим навіть біль людина може сприймати неоднозначно. Фізичний -- тілом, душевний – серцем, розумом. А ще -- пам’яттю. Тією, що часом додає сил надіями та сподіваннями і забирає їх, нарікаючи на безпам’ятство, ранить власною байдужістю та необов’язковістю...
 У кожного покоління свої ідеали, свої герої. Це незаперечно. Як незаперечно й те, що між поколінням обов’язково повинна бути незрима ниточка пам’яті, яка пов’язує їх між собою подіями, ріднить людьми. Це те євшан-зілля, котре не дає й ніколи не дасть нам стати безбатченками ... Читати далі »

Я не один раз чув від молодших товаришів нарікання, пов'язані з зовнішнім тестуванням та системою єдиного державного оцінювання знань абітурієнтів. Хтось думає, що йому не пощастило, адже доведеться готуватися до серйозного життєвого екзамену з обов'язкових до складання навчальних дисциплін не з одного підручника, а зі спеціальною тематичною літературою та багатьма додатковими посібниками, реєструватися, пройти пробне тестування, ознайомитися з багатьма варіантами можливих завдань.
Можливо вперше у свідомому житті постає питання про необхідність якісних знань, а не про фарт, удачу чи можливість угадати правильну літеру. Проте не слід думати, що зио -- це нездоланний мур чи перепона на шляху, яка має стримувати чи відлякувати молодь. Навпаки, мені було прикро, що у 2007 році, коли я закінчував 11-й клас, наш Носівський район не включили навіть до експериментальної програми тестування"; Шанс отримати сертифікати від Українського Центру Оцінювання Якості Освіти надавався сусідньому Ніжинському районові. Викладачі рідної гімназії заохочували не опускати голову і взяти участь у наступній сесії тестування 2008 року. Справді, стіни знайомого навчального закладу створюють приємну психологічну атмосферу, заспокоюють та допомагають прийняти правильне рішення. Хоча це і нововведення в Україні, але слід відмітити високий професіоналізм усіх, хто організовував та втілював у життя цей важливий експеримент. Напевно, нарівні з майбутніми претендентами в студеній не менше ... Читати далі »