Коли заходиш до Носівської центральної лікарні, то при зустрічі з людьми в білих халатах так і хочеться запитати:
--Як справи, носівські айболити?
Кажуть,театр починається з гардеробу, ну, а лікарня починається з медичної реєстратури. Ганна Євдокимівна Гринь та Ніна Миколаївна Шинкаренко – спеціалісти з великим досвідом. Вправно,з відповідальністю ведеться вся реєстрація документації, в теках зберігаються всі картки з даними про учасників Великої Вітчизняної війни, ліквідаторів чорнобильської аварії, членів лікарняної каси, інших категорій пільговиків, які стоять на обліку.
 Ось жінка завіряє печаткою лікарняного листа і з сумом розповідає про хворобу, яка вразила її чоловіка. Та зараз вона тішиться тим, що чоловік видужав і за це щиро вдячна лікарям, бо завтра він вже зможе вийти на роботу.
 Головний лікар ЦРЛ М. К. Колєсніков сердечно і щиро розповідає про роботу медичних працівників. Микола Кирилович – людина неспокійної натури, енергійний, запальний.
 --Лікар – життєво необхідна професія. І бути ним – справа нелегка, - каже головний лікар. – Невдачі ідуть від нерозумного ставлення до справи, до виконання своїх обов’язків охорони здоров’я людей. В роботі лікаря не можна обійти навіть дрібниці. Не можна обійти інертність та недбалість, безкрилість і апатію.
 По Носівському району кількість медичного персоналу становить 485 осіб, з них 341 – працівники центральної лікарні. Що стосується необхідної апаратури та медично ... Читати далі »

Ось і на фінішну пряму завернув перший місяць літа. Червень порадував нас, нарешті, дощами, напоївши досхочу сади й городи, хлібні ниви. Тепла б іще, якого зачекалась городина, призупинившись у рості від прохолодних ночей. Та в природи немає поганої погоди. Хіба нам, зрештою, у цьому догодиш?
 Зате легко дишеться. Аж дух забиває матіола, милує зір квітковий розмай. Достигли суниці, черешні, у лісі для грибників – рай і перші удачі на тихому полюванні... Ну, як його не любити, -- це молодюсіньке літо, на пору якого багато хто обрав час для відпусток, відпочинку?
 До морів усі не рушимо. І не шкодуймо. Сподіватимемось на своє сонце, ніжний вихлюп Остра, ставків і ставочків, де можна покупатись у вихідні, зняти втому буднів увечері. Жаль тільки, що руки не доходять у всіх разом, щоб облаштувати такі місця для відпочинку і нашим дітям, і собі, дорослим. Можливо, це буде колись, як помудрішаємо, поменшає байдужих і побільшає патріотів свого краю не на словах. З низів до владного Олімпу. Тут вже не перші весну і літо зашкалює температура від політичних чвар між нашими зверхниками. Нація, народ мовчать, як у період горезвісної перебудови, потерпаючи від кризи, інфляції, цін, які ростуть на очах. Після того, як не склалось із широкою коаліцією, в яку, зрештою, мало хто й вірив, люди живуть однією надією – наступними виборами. Вони, можливо, й внесуть переміни в життя держави, кожного з нас.
... Читати далі »