Днями був у відрядження в Києві. Столиця без снігу, повсюди прибираються узбіччя, щоправда, допоки працюють комунальники, але і їх, хай і незначним числом, активність, безперечно приємно впливає на інших. Безсніжні й поля в сусідів. На Чернігівщині, напевне, холодніше і опадів зима сипонула більше, нашим переметам ще танути, очевидно, з кілька днів. Але вже й нині Козарським шляхом і соромно, й до болю гірко їхати. Після минулорічних екологічних толок, коли працівники держустанов Носівки вичистили і вивезли рукотворні смітники з лісосмуги, за зиму вони значним числом з’явились знову, і це при тому, що на виїзді з Носівки виставлені контейнери для сміття. Безперечно, мало двох, але вони регулярно очищаються і той, хто на два кроки більше лінується пройти до них, аби потім через кілометр викинути лантухи із домашнім і не тільки непотребом, залишається лише одне питання: чи маєте совість людську, панове, із якою, зрештою, пнетесь у Європу?! У сусіді-білорусів ви б побували, переконались, як треба поважати себе і свою землю!

 Воістину справедливо говорять: чистота і порядок не там, де прибирають, а там, де не смітять. На цьому тижні мені зателефонувала жіночка із Дослідного. Рятуйте, допомагайте, буквально в смітнику місцевий магазин, нікому не потрібно, що в такому ганебному стані торговельний заклад.

 Як не намагався переконувати співрозмовницю, що є сільська рада з головою, аби вирішити цю проблему, санепідстанція, працівники якої можуть навіть адмінштрафом привернути увагу господарів магазину і до обов’язку дбати про порядок на території, зрештою, візьміться всі разом і дайте лад, оскільки не з Носівки приїздили вам смітити. Аргументів моїх було мало. І тільки коли запропонував візит редакції з наступними фотознімками господаря магазину з продавцями на фоні рукотворного недбальства, жіночка, здається, схаменулася в своєму «патріотичному» запалі: а вони хіба винні, перепитала, прилякнувши, що буде скаржитись вище, бо бачте, її не зрозуміли.

 Ось така позиція: одного, десятьох, сотень – моя хата скраю. Індивідуальна, колективна, окремо деяких керівників. За порядок, чистоту, вважають, повинна відповідати влада, звикнувши,що навіть під дворами, очищаючи центральні вулиці від сміття, проходять учасники екологічних десантів за розпорядження районної влади. Очікують, зазвичай, на запотиличники міські владці, не запитуючи належно з господарів закріплених територій за порядок на них, без сорому й відчуття ганьби миряться з подібним керівники установ і організацій,підприємці, служби, які покликані дбати про порядок аж до задвірок.

 Знайома картина і актуальна тема, які з настанням весни постають традиційно перед кожною громадою в селі й місті, керівниками малих і більших колективів, органами влади, яких піднімає в похід за порядок і чистоту довкілля Всеукраїнська весняна екологічна акція. Нинішня «Благоустрій України» вже розпочалася. Без потішного сходження на Говерлу, гучних закликів, проте конкретна справа ніде від нас не дінеться. Зовсім близький Великдень, затримуються з прощанням відзимки, вважай, нічого не зробили в зв’язку з багатосніжжям, аби впорядкувати пришляхові смуги й не тільки взимку, роботи маємо невпрогорт. Мусимо встигнути з усім її огромом, не очікуючи, що хтось зробить це за нас. Не вперше і не востаннє, тож знімімо білі рукавички й одягнімо робочі, позбудьмось хамства і панської пихи. І пам’ятайсмо, один у полі – не воїн.

О. НЕСТЕРЕНКО.

          «Носівські вісті» №14(9135)