І знову, переживши норовисту і чи не найкрасивішу за останні багато літ зиму, ми з вами обіруч з весною. І в подумках, за півкроку до найулюбленішого свята, хай примітивно, однак із любов’ю і національним чоловічим менталітетом лиш потаємно порівнюємо характер жінки із витівками природи. Одвіку незбагненним ніким і ніколи, неповторним.

З усього життєвого досвіду впевнився достеменно, що полемізувати можна тільки із самим собою, надто з жінкою -- ніколи. Бо, навіть, як озирнутися в історію аж до середньовіччя, впевнюєшся, що світ обертався навколо жінки, як земля навколо своєї вісі. І вони міняли світ до того, що друга доросла половина, не помічаючи для себе, змінювала ставлення до жінок. 

 Безліч імен назвуть вам історики, уже в легендах із далекої давнини, минулого століття і нинішнього часу: Клеопатра, Ізабелла, Катерина, навіть наша Роксолана -- не цариця й не королева, Тетчер, Бхутто, Ганді -- воістину вони були лідерами на своїх державних постах чи в ролі натхненниць поруч із вінценосними чоловіками. В цьому ракурсі, хто б що не говорив, але в новітній історії Української держави ще довго на вустах будуть і Юлія Тимошенко, і Катерина Ющенко... Та чи повториться іще колись час, щоб як у пам’ятному минулому суспільну роль жінки прагнули піднімати, по-вольовому, відкривши шлях у космонавти, політичні і державні діячі, орденоносці-героїні.

 Жінки в усі часи боролися за те, щоб зрівнятися у правах із чоловіками, і, вважай, домоглися права вибирати і бути обраними, і, зрештою, бути в усіх аспектах рівними з чоловіками. І чим все це закінчилось наразі, я збагнути ніяк не можу.

 Тоді, коли ХІХ-ХХ століття, здавалось, закінчилися повною перемогою жіночих рухів суфражисток і феміністок, нинішній новий гендерний похід прекрасної половини спрямований на захист від лицемірної демократії, яка, знявши всі соціальні перепони для жінок в суспільній, бізнесовій активності, значною мірою змінила одвічне жіноче обличчя і справжнє її покликання. Запевняю, не йдеться про роль і місце в суспільстві, не в паранджі мусульманських законів чи прихованому домашньому ярмі соціальної нерівності взаємин у слов’янських народів, у великих сумнівах з приводу морального аспекту покоління людської спільності, в якій випало жити, смакуючи в найрізноманітніших позах красунями в низці навіть популярних видань, не говорячи вже про непристойні кадри в окремих телеканалах, не осуджуючи жінку, яка перейняла найгірші звички і манери чоловічі. Голі груди, стегна на високосвітських тусовках новоспечених багатійок -- це ще дрібниці у нашому світі, який все більше перевертає його з ніг на голову. Жінка, юне дівча із цигаркою, в незлічимому числі ріст абортів, пияцтво , наркоманія, краса на продаж… - хіба такої демократії прагнуло людство?

І тому в переддень найулюбленішого нашого свята з тисячею вибачень за порушену тему, не погоджуюсь категорично із думкою однієї із відомих жінок-депутаток, що «в сучасних умовах жінці мало бути просто жінкою, потрібно ще й бути чоловіком». Може, але не забувайте головного, дорогі наші, любі, кохані, ніжні… З вас починається життя. І цінуємо вас, насамперед, за материнство, вірність, мистецтво опікати і підтримувати сімейне вогнище, берегти родинні традиції і передавати їх дітям, внукам. Непросто, нелегко бути жінкою, але не ставайте й чоловіками. Інакше втратить світ і ми колись, не дай Бог, залишимось без цього прекрасного свята, не відчуваючи весни і поруч із нею, із нами -- вас, любі наші, найдорожчі -- не королеви, не цариці, не богині… Ми любимо вас жінками -- найбільше, найнезбагненніше, хай із характером, але диво із див. Залишайтеся святом, як одвіку послав вас на землю Творець.

О. НЕСТЕРЕНКО.

«Носівські вісті» №11(9132)