Наприкінці квітня відбулося розширене засідання колегії райдержадміністрації та президії районної ради за участю керівників установ, організацій, промислових та сільськогосподарських підприємств, міського та сільських голів. На ньому було розглянуто низку важливих, актуальних питань життєдіяльності нашого району у поточному році. Відтак закономірно, що першим з них у порядку денному колегії стояло виконання Програми економічного та соціального розвитку й виконання бюджету району за підсумками першого кварталу поточного року. В цьому перед присутніми виступили перший заступник голови РДА Микола Онищик та начальник фінансового управління РДА Валентина Пазуха. 

 Власне, обидва доповідачі з легким серцем йшли до трибуни, адже кожному з них було що в позитиві сказати широкому загалу присутніх. Так, за словами Миколи Миколайовича, в січні-березні поточного року промисловим комплексом району було вироблено продукції в два з половиною рази більше проти відповідного періоду минулого року.

 Непогано спрацював аграрний сектор економіки району. Так, попередній прогнозований обсяг посівних площ сільгоспкультур склав 38950 гектарів, що майже на 500 гектарів більше, ніж торік. Належно пройшла підготовка до весняних польових робіт - підготовлено належним чином техніку та вдосталь високоякісного ... Читати далі »

Ім’я мені від бабусі Катерини дісталось неспроста. То ще не все, що теплоберезневий. Її рідного брата Олексу, за споминами багатьох, взірцеву людину чималої околиці моїх рідних Куренів, невтомного ватажка колгоспної тракторної бригади і твердого комуніста, фашисти спалили у клуні разом із групою сільських активістів, безіменним сліпим кобзарем та хлопчиком-поводирем. Сільчани вважали, що обоє були зв’язковими у партизан, а заодно несли в люди пристрасне закличне слово підніматися на священну боротьбу із загарбниками і їх не менш кривавими поплічниками.

 Дідусеві Петру Мусійовичу теж убавили віку вороги, забивши його до напівсмерті і як радянського активіста-керівника та ще й за доносом, що родина допомагала відступаючим червоноармійцям. І він пережив перемогу на якихось два роки…

 Словом, наше покоління виростало на спогадах батьків, які трохи не доросли, аби бути на фронті, й дещо старших за них, хто звідав із цієї гіркої чаші якщо не з Дніпровських хвиль, то на Далекосхідних рубежах… На ворітницях, хвіртках, вважа, кожного двора сяяли зірочки -- дві, три, навіть більше. Тобто до отчого порогу не повернулися батьки й сини… Хто поліг під Сталінградом чи Курськом, хто ще раніше під Брестом, комусь навічно в узголів’ї лишились цвісти білоруські льони чи маки під Севастополем, інших багатьох-багатьох проков ... Читати далі »

Шістдесят шоста мирна весна. Дев’ятий день травня щороку зустрічаємо особливо. Бо скільки б років не віддаляло нас від вікопомної дати, вдячність і пам’ять нащадків буде жити від покоління до покоління.

Так само, як майже сім десятиліть тому, прийшла весна, так само буйно квітнуть сади і палахкотять тюльпани, піднесено, велелюдно і трепетно відзначаємо священний для кожного день—День Перемоги. Так само хвилюють до сліз мажорні мелодії травня 1945 року…

 Проте роки невблаганні. Вчорашні солдати-переможці вже давно посивіли від років і випробувань, більшість з тих, хто виборював мир і спокій прийдешнім поколінням вже давно знайшли спочинок чи в братських могилах у війну, чи нині—від ран і років. Рідіють ряди фронтовиків, їх поповнюють ветерани праці, діти війни, хто сповна спізнав і нужду, і сирітське повоєнне дитинство.

Свято зі сльозами на очах. Цей крилатий вислів чи не найяскравіше відображає суть перемоги, її важливість, значущість для кожного. Неможливо не пройнятися загальним настроєм, не пишатися патріотизмом всього народу, який такою дорогою ціною здобув Перемогу над фашизмом.

Мільйони відомих і невідомих героїв, чиї імена викарбувані на стелах, пам’ятниках, чиї загубилися в історії, залишившись тільки в пам’яті зарано посивілих матерів, сестер, юних вдів і дітей, які знають св ... Читати далі »