Питання взаємин у родині, батьків і дітей --найскладніші для аналізу і найбільш невдячні. Проте байдужість до них -- зрідні злочину, надто, коли мова йде про долі дітей, які виховуються у родинах, де за певних життєвих обставин саме вони стають для своїх біологічних батьків мірилом права називатися батьками.

Можна дуже довго дискутувати з приводу, однак найбільш вагомим аргументом у цьому питанні залишається той, що сьогодні, живучи у 21 столітті, наше суспільство має переповнені державні заклади утримання неповнолітніх, має ще стільки ж (якщо не більше)дітей вулиці. І всі це знають, проте звинувачуючи загалом, а з боку завжди видніше, не намагаємось зазирнути, як мовиться у корінь проблеми.

 Повірте, я аж ніяк не претендую на визнання моїх думок єдиновірними, проте дуже сподіваюсь бути почутою тими, хто за родом своєї професійної діяльності так чи інакше пересікаються з подібними категоріями людей. Тут у кожного своя історія, своя правда і... трагедія. Не можна узагальнювати, стригти під одну гребінку, бо ми всі різні. І найстрашніше те, що ота "гребінка" супроводжує кожного з нас впродовж життя, стаючи для когось візиткою до щасливого і світлого життя, а для іншого -- тавром, яке змити практично неможливо, надто, якщо оступився. І тоді вже нікого не цікавить подальша доля, бо таким, затаврованим, -- ... Читати далі »

Хоч народне прислів”я і стверджує, що «сумний грудень у свято й будень», але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо. Після найдовшої в році ночі світловий час почне прибавлятися. А ще - закінчується рік.. Багато з нас згадує щасливі і прикрі хвилини життя, за чимось жалкує, від чогось намагається відірватися. Натомість тішать душу сподівання щастя, ждемо, що рік грядущий сповна ощедрить нас гараздами і подарунками. Втім, з грудні налаштовуємося на весну на лише ми й не лише зараз. Колись і селяни починали готуватися з грудня до весни. Кожен наступний день від Спиридона (25 грудня) мав відповідати характерові всіх дванадцяти місяців. Хлібороби ретельно стежили і записували до своїх прогностиків щоденні прикмети, щоб у такий спосіб завбачити погоду на увесь рік. Стосовно нинішнього грудня, то перша половина його очікується у нас порівняно теплою, з помірними морозами та відлигами, зі снігом та дощем. Затим очікується посилення морозів, які відступлять на початку двадцятих чисел. 

 З останнім місяцем року пов”язано чи не найбільше народних свят. Кожне з них так чи так стосувалося вечорницьких дійств. З 13 грудня (Андрія) дівчата починали ворожити і завбачували майбутнє подружнє життя.  Зазвичай місяцями відпочинку вважалися обидва зимов ... Читати далі »

 Дивний все-таки ми народ -- українці. Все життя боремось і мріємо про щасливе майбутнє. А воно ніяк не ближчає. Вважай, зоряний час було настав з новою добою -- дорогою в незалежність. Та два десятиліття пролетіли, канули, як вода в пісок, не оросивши засохлих паростків -- не примноживши статків, не облагородивши, не зміцнивши духом.

 Пробалакали ми і пробазікали, кажучи, далебі, точнішим українським словом. Проворогували поміж собою, борючись за владу й вміст особистих кишень. А в загальній масі ще більше збайдужіли. Чи не красномовним підтвердженням цьому останні вибори, в яких великим числом, зокрема, і виборці Носівщини не схотіли пожертвувати кількома годинами вихідної неділі, щоб прийти на виборчі дільниці й заявити про власну позицію у виборі найближчої до себе влади. 

 Серцем і розумом я в певній мірі розумію розчарування людей. Адже роками, вважай, нічого не робилось, аби бодай на дещицю покращити їх життя, облагородити побут. Безліч прикладів з приводу по носівських. За балачками так і не дійшла міська влада до впорядкування парку, інших громадських і пам’ятних місць, не підтримали жодної з ініціатив земляків, надто особистої не було жодної. З принуки, по-компанійськи проходили місячники з благоустрою та озеленення. Ми забули про організоване суперництво-конкурс на кращий населений п ... Читати далі »