Свого часу заклади, подібні цьому, цілком офіційно називали «богадільнями». Тобто, шпиталями чи лікарнями, у яких не стільки поправляли своє здоров’я, скільки доживали останні, відміряні Творцем роки свого земного шляху. У тиші та спокої, як і належить людям, які гідно та покірно звикли спримати всі біди, труднощі та випробування, якими впродовж усього життя наділяв їх Всевишній. Пізніше їх стали називати будинками ветеранів, і в них зустрічали свою старість ті, хто своєю нелегкою працею на полях і фермах, у виробничих цехах і на будовах впродовж багатьох років наближав наше «світле майбутнє», перш за все думаючи про Батьківщину і лише потім -- про себе. А в результаті підійшли до свого життєвого порогу, так і не встигши побудувати ні комунізму, ні власного родинного щастя, ні народити дітей, котрі б стали їм надією й опорою, підтримкою на останніх крутосхилах їхнього життя… 

 Тепер це - стаціонарне відділення територіального центру обслуговування одиноких непрацездатних громадян. Або -- будинок для престарілих. Може, й занадто різко та прямолінійно, проте ця назва, як на мене, найбільш повно визначає його форму та призначення. Від травня пішов п’ятнадцятий рік, як Мринське відділення прийняло своїх перших мешканців. За весь цей час стіни цього старенького, але затишного, як бабусина хата, приміщення стало домівкою, а персонал та сусіди -- справжньою родиною більше, ніж для сотні одиноких стари ... Читати далі »

Гарячий тиждень не тільки від нечуваної донині спекоти, яка завчасно палить городину й квіти. Й таки досить притомила усіх природна аномалія, до того ж підняла на ноги владу й людей уже відчутною бідою поруч. Можна допускати, що димам з російських пожеж не заважають кордони й вони вже розкошують довкола у наших квартирах. А, може, від перших загорань торфовищ поблизу Носівщини, які, на щастя, зуміли локалізувати пожежники. А втім, гіркий подих небезпеки ми вже встигли вдихнути на повні легені й, далебі, збагнути, що з вогнем жартувати не варто, надто в умовах, які йому в розкіш. Коли іскра із автомобіля вогнегасника, недбало залишена недопалена сигарета, запалена купа сухого бур’яну на городі чи пожнивних решток на великому полі можуть обернутися великим лихом.

 Ми таки розучилися бути дисциплінованими, поважати правила, закони, норми співжиття не лише з огляду на правила протипожежної безпеки. Певна річ, такими нас зробили обставини, загальна атмосфера в суспільстві, коли не бракує декларацій, балачок й натомість, а бал правлять необов’язковість, безвідповідальність, байдужість.

 Міг би назвати десятки прикладів з приводу, починаючи від нашої поваги й дотримання головного закону -- нашої Конституції, яка не виконується навіть самими законодавцями і не забезпечується найвищими особами на владному Олімпі, ... Читати далі »