Шановний читачу. Кожний з нас, хто частіше, а хто - зрідка, стають пасажирами. Мені теж іноді доводиться. На щастя, послугами залізниці користуюся не так вже й часто. Проте нарікань на ці послуги чую (і читаю) немало. Зокрема, на так звані, електропоїзди підвищеного "комфорту". Слово "комфорту" беру в лапки, бо ніякого комфорту, крім хіба що можливості сидіти на тісних сидіннях із зіщуленими плечима в тих електричках нема. І в звичайному, не "комфортному" вагоні не можна сказати, що лавки для сидіння надто вже просторі, проте хтось же таки додумався в "комфортній" ці лавки ще більше вкоротити? А кожному третьому пасажирові, що опиняється біля вікна - окремий "комфорт" - нікуди поставити ноги. З цього приводу пригадуються кадри з теленовин у яких пафосно по щойно виготовленому в Україні вагонові електропотяга ходили нівроку гладенькі дядьки разом з тодішнім міністром, котрі так і не додумалися поряд утрьох сісти, щоб таки ж пересвідчитися у "комфортності" сидіння трьох українців на тій куценькій лавочці...

Цілком очевидно, що вагони які нам видають за "комфортні" не розроблялися такими, а навпаки, розроблялися для максимальної ширини проходу, щоб можна було затиснути в них максимальну кількість стоячих пасажирів. І хоч залізниця вперто називає свої витвори електропоїздами підвищеного комфорту (принаймні в розкладах руху), вони не є такими. Проте, Бог з ними, хай називають, коли їм так подобається.