Надзвичайно важкі дні для небайдужих, які в дисонанс чудовій липневій порі: шестеро людей -- молодих і в розквіті сил загинули в жахливій аварії. Затримали генерала нібито причетного до вбивства журналіста. І це й багато іншого у відлунні балачок про полювання на людей у панських лісах на Кіровоградщині, де „розважались” народний слуга з прокурором і головним районним міліціонером, додає болю, печалі, тривог.
Щодо останніх сенсацій, здається, на заквасці наступних виборчих баталій, безперечно, -- не без полину в душі, а ось трагедія на пустотинсько-макіїівському шляху таки надовго неполікованою залишатиметься в серці. Доля, мить така, чийсь гріх. Але чому відразу шестеро? До того ж у сумному ряду переважною більшістю юних душ, які ще не встигли розквітнути здібностями, талантом, покликанням на землі!..
Скажу відверто: я -- не мисливець і не рибалка, остерігаюсь наступити на комашку, не зірву ніколи квітки, хоч їх -- море на подвір’ї й городі, не вмію, шкодуючи, прорідити загущені рядки городніх культур, навіть бур’янину буває жаль...
Можна думати, припускати все, що завгодно, але в одному упевнений: ми не цінуємо життя -- своє і чуже, життя тварин і рослин, життя культури, традиції у минулому й нині, майбутньому -- поготів.
Безглуздий час. Безумний вік. Шалені швидкості навіть на вулицях нашого міста й сіл, повсюди „хімія” на полях, городах, забруднені річечки
...
Читати далі »
