Тиждень

  Надзвичайно важкі дні для небайдужих, які в дисонанс чудовій липневій порі: шестеро людей -- молодих і в розквіті сил загинули в жахливій аварії. Затримали генерала нібито причетного до вбивства журналіста. І це й багато іншого у відлунні балачок про полювання на людей у панських лісах на Кіровоградщині, де „розважались” народний слуга з прокурором і головним районним міліціонером, додає болю, печалі, тривог.
 Щодо останніх сенсацій, здається, на заквасці наступних виборчих баталій, безперечно, -- не без полину в душі, а ось трагедія на пустотинсько-макіїівському шляху таки надовго неполікованою залишатиметься в серці. Доля, мить така, чийсь гріх. Але чому відразу шестеро? До того ж у сумному ряду переважною більшістю юних душ, які ще не встигли розквітнути здібностями, талантом, покликанням на землі!..
 Скажу відверто: я -- не мисливець і не рибалка, остерігаюсь наступити на комашку, не зірву ніколи квітки, хоч їх -- море на подвір’ї й городі, не вмію, шкодуючи, прорідити загущені рядки городніх культур, навіть бур’янину буває жаль...
 Можна думати, припускати все, що завгодно, але в одному упевнений: ми не цінуємо життя -- своє і чуже, життя тварин і рослин, життя культури, традиції у минулому й нині, майбутньому -- поготів.
 Безглуздий час. Безумний вік. Шалені швидкості навіть на вулицях нашого міста й сіл, повсюди „хімія” на полях, городах, забруднені річечки й водойми, виповнене підставами для стресів суспільство загалом...
 Душно не тільки від липневої температури, яка б’є наразі рекорди минулого століття. Задуха в житті в такій мірі, що традиційна з шкільного уроку фізкультури команда вчительки: „Вдих--видих!” просто намарне... Здається, й у повітряному просторі живемо, та моральний гніт настільки бере в полон, що й прекрасне літо ніяк не переважить почуття від життєвих реальностей, які не додають оптимізму.
   А, може, й справді, не варто зациклюватися на звичайних побутових враженнях, буденному, яке відбирає половину нашого настрою, натхнення, навіть гнітючій надзвичайщині чи екстримах суспільного життя, в яких, буває, у період виборчих перегорнів майже „ворогами” стають дружина з чоловіком, діти з батьками, а розширивши родинні межі, то доходить до відвертої суспільної ворожнечі від низів влади до Олімпу, що в підсумку знову нас розділяє, розділяє Україну.
 ...З усього, що бачиться, виборчі баталії вже на порозі. Залишається нам задуматися тільки над тим, що вони не перші й не останні, а навколо й попереду -- життя. Красиве, неповторне, від Бога і батьків, дароване водноразі, в що б хто не вірив. Цінуймо його у малому й великому. Не включаймось у перегони на великих швидкостях, мудро поспішаймо навстріч цивілізації і обережнішими будьмо на політичних протягах. З красою довкілля, літа і любов’ю будьте без осторог і ви відчуєте себе щасливими.
          О. НЕСТЕРЕНКО.