 Попри те, що розташована під боком в Носівки, наша Лукашівка ніколи не була балувана благами цивілізації. І сьогодні сільчани тут в холоди гріють оселі дровами, не маємо навіть власного магазина, що вже говорити про інші соціальні заклади. А ще на все село є всього чотири телефони, по яким усією громадою і тримаємо зв’язок з навколишнім світом, адже більшість лукашівців -- літні люди, які нечасто навіть в районний центр вибираються. Я інвалід Великої вітчизняної війни, мешкаю разом з дружиною і телефон наш перший рятівник, адже часто потребуємо медичної допомоги. Тому коли ще у лютому він перестав працювати через якісь неполадки на лінії, залишились, мов на острові. З тих пір минуло вже два місяці, десятки разів зверталися у Носівський цех електрозв’язку, але й по сьогодні чуємо самі обіцянки. Допоможіть -- просимо вже на сторінках рідної районки, сподіваючись, що хоча б так будемо почуті, адже телефони наші дзвонять в нікуди. І. Баришовець, ветеран війни. с. Лукашівка.
|
