Проблема забезпечення сільських населених пунктів пожежно-сторожовою охороною потребує якомога швидшого вирішення. На жаль, саме такого невтішного висновку дійшли працівники Носівського районного відділу МНС України після проведених рейдових перевірок об'єктів пожежно-сторожової охорони на селі. З реорганізацією сільськогосподарських підприємств, на балансі яких вони свого часу утримувалися, поступово самоліквідувалися й більшість пожежних команд. Новостворені ж агроформування не виявляють бажання відновлювати цю життєво важливу службу. Так, на сьогодні з чотирнадцяти ПСО в районі залишилося тільки три функціонуючі команди пожежно-сторожової охорони -- у Лихачеві, Хотинівці та Степових Хуторах, котрі нині функціонують лише завдячуючи підтримці місцевих агрофірм. Стосовно решти, то й агроформування і сільські ради фактично "відхрестилися від їх утримання", мотивуючи це відсутністю коштів. 

 Отже села, їх мешканці та об'єкти, які тут розташовані, залишаються без захисту на випадок пожежі і пожежогасіння на селі повністю лягло на плечі підрозділів МНС. Але ж вони дислокуються в райцентрі і відстань від них до окремих населених пунктів складає кілька десятків кілометрів. Тож, щоб дістатися до місця пригоди, доводиться витрачати чимало часу, а це людські жертви, знищені будівлі та майно.

 Важко усвідомлювати, що основа нашого життя – село, яке ростить наш хліб насущний, лишається фактично беззахисним перед обличчям вогневої стихії. Звичайно, ми зі свого боку намагаємось допомагати в міру можливостей. Але на перешкоді теж стоять чимало проблем -- обмежена кількість автомобілів, людей. Тож вкотре звертаємось до керівників організацій та підприємств району: краще вкласти кошти у створення боєздатної команди, яка нестиме вахту на сторожі пожежної безпеки, ніж щодня ризикувати не тільки матеріальним цінностями, а й набагато важливішим – людським життям. Адже виправити трагедії, спричинені вогнем, почасти буває неможливо.

А. ШЕЛЕСТЮК,

старший інспектор сектору наглядово-профілактичної діяльності Носівського РВ ГУ МНС.