 Завжди особливу повагу і захоплення викликають люди, яких Бог обдарував талантом. Вони несуть красу і радість у наше життя, наповнюють його особливим змістом, байдуже в якій сфері проявляються. Юрій Іванович Подольський все своє життя дарує людям свій дар творити музику -- самобутню, справжню, зріднену з серцем кожного українця від коріння і роду. Слухаєш її -- відпочиваєш душею, відновлюєшся у надії. Тому з таким нетерпінням щоразу чекають підопічні територіального центру по обслуговуванню одиноких, непрацездатних громадян кожного виступу самодіяльного художнього колективу, створеного Ю.І. Подольським, чекають зустрічі із хором ветеранів. А йому кожна така зустріч -- нове натхнення і втіха, адже заради цього живе. «Ось тільки баян вже за старенький став, дедалі більше «хрипне» його неповторний голос» -- з року в рік давно вже все більше непокоїться Юрій Іванович. «Літ і літ йому вже -- й не злічити…» Мрія про новий інструмент довгий час була найзаповітнішою для музиканта. І ось, нарешті, вона збулася, завдячуючи благодійній підтримці добрих, небайдужих людей. На баян для маестро збиралися великим, дружним гуртом: директор НВКЦ «Прес» Г.М. Волошин, коллективу редакції газети «Носівські вісті», голова правління райспоживспілки С.М. Набоков, подружжя Красницьких, Яременків, Павленків, ціла когорта приватних підприємців, які орендують площі у торговельному центрі. «Тепер і пісня зазвучить по-новому -- жодне серце байдужим не залишиться» -- задоволений Юрій Іванович, разом з усіма підопічними і працівниками територіального центру всіма голосами хору ветеранів, щиро дякуючи меценатам за допомогу. Нехай ваша увага, милосердя і чуйність, наші шановні добро творці, тільки множиться і повертається вам навзаєм злагодою і благополуччям в родини, а українська наша славна пісня і мелодія додають настрою і натхнення на щодень. Л. НЕСТЕРЕНКО, директор територіального центру по обслуговуванню одиноких і непрацездатних громадян.
|
