Нас, дорослих і малечі, понад тридцять тисяч, повнолітніх, свідомих і дужих -- десь тисяч із двадцять п’ять. Не родина земляцька, а ціла армія, в якій кожен якщо підніме на своїй вулиці порожню пляшку чи гілку, -- всім не вистачить. Ті, хто засмічує, не піднімуть жоден. І байдужих, хитрунів, обмежених егоїстів теж немало. Вони щонайменш дратують своїми балачками про доброчинство, критиканством, а підтримки в громадському -- ні на йоту. Осторонь загальних турбот. Тому в ці дні доводиться працювати буквально всім колективам міста саме за байдужих і хитрунів, які ще, дивись, і покепкують услід замість того, щоб хоч добрим словом підтримати, хто намагається і дбає про корисне і красу для земляків, свого міста, села…

 …А тільки щойно, якщо не всі, то переважним числом були в захопленні й поклоні перед взірцевим земним подвигом Сина Божого. Весь минулий тиждень продовжували осмислювати Його подвижництво і найбільше диво із див -- Воскресіння. Віримо, вклоняємось, але чомусь навіть у малому не беремо собі за приклад ні духовні уроки, ні тілесні труди, якими Христос прагнув наділити і своїх сучасників, і нас, наступних і сущих на землі. І зовсім не в райських умовах життя. 

   До речі, знаючі православ’я стверджують, що на стародавніх іконах воскреслий Іісус зображався не в сяючих переможних ризах, а в зішесті на саме дно пекла задля порятунку Адама і Єви.

 Людство і ми кожен в багатоликому його натовпі, хоч далекі в часі, та близькі в гріхах цій парі, яка за легендою започаткувала розумну історію, яку ми  продовжуємо. І не завжди, як бачимо з повагою й любов’ю, навіть, до себе, якщо продовжувати тему ставлення до природи навколо.

 Вже понад дві тисячі літ по Ньому не можемо збагнути, що Іісус народився, вмер і воскрес для всіх християн, аби стати ідеалом у серці і прикладом у земних справах.  Прагнемо до кращого життя для себе, дітей, внуків, мріємо про «рай» неземний. Та він тут, на нашій святій і рідній землі, на  вулиці, де народився і виріс, яка вибігає на широкий шлях, на берегах тихих і правічних Носівочки й Остра, на полях і в лісах, розмаєм яких ми дихаємо, де працюємо і відпочиваємо, -- в усьому-усьому, що складає поняття нашого краю і Вітчизни, ім’я яким Носівщина, Україна… З елементарного, простого, якщо хочете, починається  праведництво за взірцем Іісуса Христа,  обов’язок бути на землі Людиною з любов’ю й відповідальністю за довкілля навколо себе. Чи хоч зможемо бодай у цьому якщо не наблизитись, то бодай зробити крок до ідеалу, перед яким схиляємось у поклоні?

О. НЕСТЕРЕНКО.