Перший день з відпустки дорогою на роботу знову бачу знайому ранкову картину на пришкільному відрізку вулиці Центральної. Мчать автівки, навіть вантажівки, наче й не існує обмеження швидкості і заборони руху. Інші, хвацько розвернувшись навпроти меморіалу Слави, повертають назад у центр…
Ніби й не було розмов, засторог, нерідко й поста ДАІ, працівники якої зупинять порушників. До них, зрештою, в мене немає претензій, цілий день же не чергуватимуть на одній вулиці. У першовересневий день із учнями провів день безпеки руху особисто начальник служби В. Безручко. Але діти є діти. Якщо навіть мам з велосипедами підпихають автомобілісти до тротуарів, то малечі, нерідко й неуважній до власної безпеки і правил для пішоходів таки невтямки, що біда – поруч, на колесах, і кермо, буває, може вийти з-під контролю, як говорять рушниця сама вистрілити…
Що ж треба, щоб упорядкувати рух транспорту на цьому маленькому ошатному відрізку вулиці, до речі, паркової, з головним осередком культури. Громадськість вже не один рік пропонує закрити взагалі її для руху транспорту, зробити зоною відпочинку, як у Ніжині, скажімо, Гоголівська. Не виставляти пікети тим матерям, які турбуються про безпеку своїх дітей, перед мерією чи райдержадміністрацією, у яких бракує волі остаточно поставити крапку й прийняти єдине рішення. Точніше, рішення міської ради, оскільки вона в Носівці – господар. Але всім відомо давно, що в нашому місті господаря немає, куди не глянь. Навіть у цьому, досить простому для вирішення, питанні бракує політичної волі в керівництва та й депутати з ініціативою приснули.
Я особисто не бачив жодного на окрузі, хто б поцікавився санітарним станом, порядком на вулиці, підключився до якоїсь ініціативи громадськості, сам став поруч у реалізації добрих справ. Натомість витають у депутатському середовищі ідеї на зразок: як знести пам’ятник Леніну. Подібною маячнею забивають сайти Інтернету, наче більше ніяких проблем у носівчан немає.
Руйнувати не будувати. Залишається тільки шкодувати, що будівничих у нас зовсім рідкі ряди. У нинішньому складі міської ради – також. Так і шокує руїнами приїжджих не один рік колишній кінотеатр. І ні мера, ні депутатів не турбує, що молодим людям увечері лишається місце для посиденьок і розваг на східцях мерії, пошти, торговельного центру. Хочеться запитати у зв’язку з цим, чи хоч раз за нинішнього скликання розглянули міськрадівці бодай на засіданні постійної комісії з гуманітарних питань проблеми молодіжного дозвілля в Носівці або ж порушену також про безпеку руху на малесенькому відрізку вулиці Центральної?
Не полічити всіх проблем у Носівці, до яких у міської влади не доходять руки, відсутнє навіть бажання вирішувати. То, може, хоч до одного дійдуть?!
О. НЕСТЕРЕНКО.
«Носівські вісті» №42(9110)