Непомітно промайнув березень-пустун з його мінливою, нестійкою погодою і нарешті настає справжня весна, яка з кожним днем набирає силу. Уже помітно побільшав день, пригріває сонечко й у його щедрому промінні весело виспівують осанну своєму поверненню додому ластівки, жайвори й навіть шпаки з граками. Колись в народі існувало багато весняних прикмет, як найчастіше пов`язували з пташками. Ось хоча б така: ластівка вилітає – годину обіцяєХлібороби ; ластівка день починає, а соловей кінчає; ластівка і весну починає й осінні двері зачиняє; якщо жайвір багато і довго співає – утримається ясна днина без дощу, а якщо з самого ранку його не чутно, той з дому не рушай – чекай негоди, дощу. Ось інші весняні прикмети, пов`язані з рослинним світом. Наприклад: барвінок рано й рясно зацвів – буде трави вдосталь. Господині, які більше займалися городиною, теж знали, що доки не розпуститься жовта верба, ніякої розсади висаджувати на городі не можна; якщо зацвіла осика – можна сіяти моркву. Уважно слідкували й за станом природи: ранковий туман віщує ясну погоду, якщо він стелиться по воді, а якщо підіймається вгору – на негоду. Якщо квітневий дощ починається з великих крапель, то ненадовго, скоро й закінчиться. Якщо вітер дме вночі – вдень задощить.

Всі ці та багато інших прикмет були надзвичайно важливими для життя-буття наших предків-гречкосіїв, які майже всі без винятку були тісно пов`язані з землею, з хліборобством. Можливо стануть вони слушними й зараз, коли через кризу та відсутність роботи, а, відповідно, й заробітків, люди, все більше й більше повертаються до матінки-землі, до своїх витоків…

Втім, все це буде дещо пізніше, а поки що цьогорічний квітневий народно-християнський календар (зокрема, і в силу  кліматичних обставин) розпочинається передвеликодніми клопотами. Так, згідно з ним сьогодні, 3 квітня,  - страсна передвеликодня субота. Цей день особливо кулопітним завжди був для господинь, вони готувалися до Великодня: пекли паски, фарбували крашанки, варили й смажили смачні страви. У турботах минав день, а увечері, як тільки задзвонять дзвони святково вбрані люди статечно й урочисто сходилися до церкви. Жінки несли кошики, а в них – прикриті найкращими рушничками крашанки, паска, смажене порося чи шмат сала. До церкви приходили на всю ніч, до ранку. Вважалося за велику честь не заснути й на хвилинку, бо саме в цю ніч добрий Бог роздає щастя тим, хто не спить.  Не сплять і наступної, вже Великодньої ночі. Бо ж після урочистого богослужіння вже освячуються паска, крашанки, порося, ковбаси, сир тощо. До речі, святкування Великодня заповіли апостоли. Як розповідає святе письмо, в день воскресіння рано-вранці, коли ще було темно, стався великий землетрус, і ангел Божий зійшов з неба, і відкотив камінь від входу до гробниці, де лежав мертвий Ісус, і сів на камені. Вигляд його був, наче блискавиця, а шати були білі, як сніг. Тоді ж таки з’явилися два мужі у блискучих одежах і сказали, що Христос воскрес. За легендами, того дня і сонце в радості не заходило, і день був настільки довгим, що його звідтоді й назвали Великоднем. 

 З  особливою пошаною ставилися селяни й до Благовіщення -7 квітня, котре цього року припадає вже після Великодня. Вважалося, що на цього дня сам  Бог благословляє кожну рослинку і тому вважалося великим гріхом братися за будь-яку, навіть саму незначну роботу. Навіть в дорогу не збиралися й не вирушали. Старі люди вважали, що цього дня навіть грішників у пеклі не мучили й давали їм відпочити. Говорили, що на Благовіщення й дівка кіс не заплітає та пташки гнізд не звивають. Якось почала у цей день зозуля вити собі гніздо і її за це покарав Бог, тож вона й досі не має свого гнізда й підкидає яйця у чужі гнізда. Існують народні прикмети до цього свята: якщо ввечері зоряно – буде врожай на коноплі; якщо ще не прилетіли ластівки – буде холодна весна; гарна погода у цей день – гарний урожай.

Наступний день -Гаврила Благовісника. В народі його ще вважали володарем блискавок, тому й вшановували, щоб не спалив блискавкою хати. Вірили також, що все народжене у цей день буде не благополучним, «не благовісним» і навіть з яйця, знесеного куркою не вилупиться курча. 

  Наступні вихідні дні -- з 11 по 13 квітня --у нас будуть поминальними. Нічого не робили й у ці дні, не сіяли, не копали, бо вважалося, що цим самим можна образити пам’ять про своїх померлих родичів, збираючись при цьому всіма родинами.

  Стосовно  сучасних та професійних календарних дат, то завтра разом з Великоднем будемо відзначати День геолога та Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги в діяльності щодо розміновування. 7 квітня - Всесвітній день здоров’я. Наступна неділя-понеділок позначений у календарі як Міжнародний день визволення в’язнів фашистський концтаборів, День працівників ракетно-космічної  галузі України, Всесвітній день авіації та космонавтики. День Довкілля, до якого, до речі, маємо таки поприбирати всі свої смітники та благоустроїти території, будемо відзначати 17 квітня, натомість День пам’яток історії та культури - у неділю, 18 квітня. Всесвітній день землі  відзначатимемо 22 квітня, а наступного -- Всесвітній день книг та авторського права.  А під завісу місяця - 28 - відзначатимемо День охорони праці та Всесвітній день поріднених міст…

  Згадаємо у квітні ще одну пам’ятну для всіх нас дату - 26 квітня двадцять четверта річниця  найбільшої в історії людства техногенної катастрофі - аварії на Чорнобильській АЕС. Згадаймо й пом’янімо цього великодньо-поминального місяця тих, хто ціною свого життя поставив заслін  некерованому атому. Вже хоча б заради того, щоб подібне ніколи більше не повторювалося.  Щоб усі ми могли сьогодні у мирі, добрі та здоров’ї зустріти серединний весняний місяць -- з Великоднем та багатьма іншими святами та буднями, у посівних клопотах та лише світлих надіях і сподіваннях.

К.МИХАЙЛЕНКО.

«Носівські вісті» №15(9136)