Станом на 1 січня 2010 року чисельність постійного населення України складає 45 мільйонів 939 тисяч 820 жителів, з яких понад 31 мільйон -- мешканці міст й більше 14 мільйонів -- сільчани. Порівнюючи з результатами останнього перепису населення, який у 2001 році зафіксував сорок дев’ять з половиною мільйонів українців (найвищий показник був у 1993 році -- 52,2 млн. осіб), очевидно, що демографічна криза, яка супроводжує нашу державу фактично протягом всього часу її самостійного існування, щороку прогресує і ускладнюється. Навіть попри те, що останнім часом відбуваються відчутні позитивні зрушення, зокрема, лише протягом минулого року народжуваність у державі зросла на 11,1%, а смертність населення зменшилась, дещо скоротивши таким чином рівень природного приросту -- до - 4,2%.

На жаль, мінус попереду показника викликає неабияку тривогу, адже він означає, що рівень народжуваності в нашій країні не забезпечує навіть відтворення населення. Найбільші природні втрати спостерігаються в північних та східних областях, на третьому місці центр і найменший показник на заході. На Чернігівщині він становить майже -12%. При цьому середня тривалість життя людей в Україні складає 68 років: 73 роки -- у жінок, 63 -- у чоловіків.

Таким чином Україна, маючи до 1929 року один з найвищих показників народжуваності та природного приросту населення Європи, нині на найнижчому рівні: за народжуваністю -- передостаннє місце після Латвії, а за природним приростом -- останнє.

Більш, ніж вдвічі більший у нас в порівнянні з країнами ЄС і показник смертності серед немовлят. Після введення у 2007 році нових критеріїв живонароджуваності та реєстрації дитячої смертності з 22 тижнів вагітності надзвичайно актуалізувалася проблема рятування немовлят масою від 500 грам. Для цього потрібно кардинально переоснастити усі пологові відділення, проте, коштів на це у державі немає. Зайве говорити, що і пологове відділення Носівської ЦРЛ в цьому питанні лише в списку перспективи, при цьому не такої й близької, адже в першу чергу потрібно зробити капітальний ремонт його приміщень на що теж поки що немає фінансових можливостей, адже згідно з попередніми розрахунками на це потрібно майже 2,5 мільйона гривень.

Залишається гострою для всієї України і всіх її регіонів зокрема і проблема материнської смертності, народження хворих немовлят від батьків, заражених ВІЛ-інфекцією тощо. За експертними оцінками сьогодні в нашій державі проживають майже 360 тисяч ВІЛ-інфікованих осіб старше 15 років, при цьому лише кожен четвертий з цієї кількості пройшов відповідний тест і знає свій діагноз. Відповідно, і на рівні 70% смертність новонароджених саме через небезпечні захворювання батьків, які почасти є наслідком небезпечної статевої поведінки.

Враховуючи це, одним з основних напрямків прийнятої у 2009 Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року є створення умов безпечного материнства, формування репродуктивного здоров’я у дітей та молоді. У цьому напрямку на Носівщині останнім часом активізували роботу не тільки медики, а й спеціалісти відповідних соціальних служб, зокрема центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, освітні заклади тощо. Лекціями, тренінгами, відеолекторіями різноманітної тематики, починаючи від безпеки статевих стосунків і закінчуючи питаннями підготовки до сімейного життя минулоріч було охоплено понад 1,4 тисячі осіб.

Це -- основи, з якими, на жаль, ми спізнилися ще вчора. Пропаганда з усіх ЗМІ вільних статевих стосунків на додачу до несприятливих екологічних факторів та соціально-економічних негараздів -- все разом відчутно вдарило по найважливішому -- генофонду нашого народу, сьогоднішнє покоління якого має дуже слабке репродуктивне здоров’я. Статистика справді жахає і повинна спонукати до рішучих дій вже без права на помилку, адже кожне п'яте подружжя в нашій країні має проблеми з безпліддям. І хоча в Україні нині майже не діагностують безпліддя у чоловіків, саме воно є основною причиною у 30% відсотках бездітних шлюбів, у стількох же -- через жіноче безпліддя, теж 30 % припадають на спільні чинники. 

Ще у 2006 році було зареєстровано 43715 випадків жіночого безпліддя (близько 81 % серед усіх випадків жіночого і чоловічого безпліддя) і 9945 випадків чоловічого безпліддя. А за останні 6 років частота жіночого та чоловічого безпліддя реєструється майже на одному рівні, як у жінок, так і у чоловіків, хоч апри цьому частота поширеності жіночого безпліддя майже у 5 разів вища, ніж чоловічого. Захворюваність жінок, тобто вперше виявлених у житті випадків безпліддя, у 4 рази вища, ніж чоловіків.

За даними Української Асоціації Репродуктивної медицини найбільший рівень розповсюдження жіночого безпліддя реєструється в Чернігівській, Житомирській, Тернопільській, Вінницькій областях. Випадки безпліддя у чоловіків найчастіше реєструються у Хмельницькій і Дніпропетровській областях. Найбільший відсоток жіночого безпліддя (38,45) складає у віковій групі 30-34 роки, 26,9% -- 25-29 років, 19% -- жінки віком після 40 років і 5,9% -- менше 25 років. 

Враховуючи все це, фахівці на майбутнє роблять більш, ніж невтішні прогнози. Вже сьогодні очевидно, що з допомогою лише підвищення народжуваності зупинити зменшення чисельності населення України вдасться хіба що наприкінці XXI століття. А, враховуючи такі темпи демографічної кризи, вже на початок 2050 року населення нашої держави складатиме трохи більше 36 мільйонів чоловік. І це вже не далекий міф, а близька реальність, яку творимо щодня в багатопроблемному сьогоденні, вперто відмовляючись подивитися в обличчя проблемі. Від неї потрібно не втікати, а вирішувати, адже втративши сьогодні основне, з чим залишимося завтра?

Т. ДАНІШ.

       «Носівські вісті» №15(9136)