Згадалося, як уперше, майже чверть віку тому, приїхав у Носівку і побачив над приміщенням пошти тодішню зовнішню рекламу -- «Дом связи». Це вже пізніше, пізнавши глибше менталітет носівчан, перефразував його девізом Носівки -- «Дом связей». А втім, нічого поганого в цьому змісті не шукайте, бо родинною спорідненістю, чисто людськими стосунками, які цементують сімейні узи заодно з кумами, сватами і досить широким колом друзів, скріплюючи громаду в одне ціле, варто ще пошукати десь і є всі підстави цим гордитися.

 До такого висновку прийшов значно пізніше, увібравши, очевидно, носівський характер мислення і способу життя, в яких любов до своєї малої батьківщини, дружба, патріотизм, відповідальність перед своєю сім’єю -- головні моральні цінності, які характеризують нашу земляцьку родину.

 У мене безліч прикладів з приводу цього. Та надзвичайно приємно, що нас, носівчан, об’єднує пам’ять. Пройдімось містом і побачите, що до Меморіалу, кожного пам’ятника визволителям нині не тільки вдячні вінки від носівчан, а й щоденні турботи з доглядом від влади, ветеранської організації, громадськості.

 Носівчан об’єднує совість, поведінка, які визначаються не чиїмись рекомендаціями, а свідомою необхідністю від душі. Вона велить іти з добром до людей, жити по правді, без ... Читати далі »

Останнім часом стурбованість правоохоронних органів викликають протиправні діяння, що скоюються на території області не чистими на руку і совість особами. Незважаючи на неодноразові застереження, попередження та нагадування співробітників міліції по радіо, телебаченню і на сторінках преси, наші громадяни продовжують потрапляти на гачок аферистів, які оббирають людей, обманом входячи до них у довіру та видурюючи в них останні копійки, коштовності.

Шахраї підстерігають нас на кожному кроці: як на вулицях, так і в магазинах, як на робочих місцях, так і у власному будинку. Під обман може попастись кожен, причому кс вдаючись до якихось фокусів та магії, а лише шляхом зловживання довірою чи використання найпримітивніших людських забаганок. Надмірна довірливість — ось перший козир, який спрацьовує на руку шахраям. Здебільшого жертви самі проявляють необережність.

Під виглядом соціальних працівників, співробітників Пенсійного фонду вони, зловживаючи довірою чи шляхом обману, потрапляють до будинку престарілих громадян і під приводом обміну грошей заволодівають їх заощадженнями. У цьому тільки минулого тижня переконалися ще півдесятка громадян. Один з потерпілих — 82-річний житель Козельця. Серед білого дня до його помешкання завітали незнайомі чоловік і жінка. Вони відрекомендувалися господареві працівниками районної служби енергонагляду. Сказали, що перевіряють лічильники ... Читати далі »

Наскільки швидкоплинний час і життя, не встигаєш не те, що переглянути періодику, -- осмислити події. На них так густо нині. Як свят у календарі, котрі, напевне, й прискорюють будні, дозволяючи в них хіба роззирнутись і то не навсібіч. Здається, не так давно зустрічали Новоріччя, святкували Великдень… А вже й у півліта пролягла стежка…

 Чудова пора, якою не можна не лише замилуватися, не насолоджуватися. Та кожний день, тиждень, як одна мить. Відцвітають картоплі, на очах в’яжуться й зріють огірочки, кавунці, дині. Незчуємось, як і урожаєм порадує серпень, як зберемо й закладемо його в сховища на зиму… Звичні земні турботи про достаток для родини, над якими знову ж таки не задумуємось.

 Не задумуємось навіть, що й життя наше так пролітає, як на городі, в квітнику, пречудовому в усі пори року. А ми ж не метелики, не квіти, все-таки люди, обдаровані здатністю мислити і великою силою духовності, яка змушує бодай на певному етапі і в юнацькі літа, і в зрілу дорослість, і надто -- в пору посивілих скронь оглянутись і таки задуматись: а що ж я лишаю по собі?!

 Пригадуєте притчу про старого, якого запитали, навіщо садить сад, якщо такий старий, що плодів уже не діждеться.

 --Хтось попробує мої яблука, -- відповів дідусь, -- ... Читати далі »