Згадалося, як уперше, майже чверть віку тому, приїхав у Носівку і побачив над приміщенням пошти тодішню зовнішню рекламу -- «Дом связи». Це вже пізніше, пізнавши глибше менталітет носівчан, перефразував його девізом Носівки -- «Дом связей». А втім, нічого поганого в цьому змісті не шукайте, бо родинною спорідненістю, чисто людськими стосунками, які цементують сімейні узи заодно з кумами, сватами і досить широким колом друзів, скріплюючи громаду в одне ціле, варто ще пошукати десь і є всі підстави цим гордитися.

 До такого висновку прийшов значно пізніше, увібравши, очевидно, носівський характер мислення і способу життя, в яких любов до своєї малої батьківщини, дружба, патріотизм, відповідальність перед своєю сім’єю -- головні моральні цінності, які характеризують нашу земляцьку родину.

 У мене безліч прикладів з приводу цього. Та надзвичайно приємно, що нас, носівчан, об’єднує пам’ять. Пройдімось містом і побачите, що до Меморіалу, кожного пам’ятника визволителям нині не тільки вдячні вінки від носівчан, а й щоденні турботи з доглядом від влади, ветеранської організації, громадськості.

 Носівчан об’єднує совість, поведінка, які визначаються не чиїмись рекомендаціями, а свідомою необхідністю від душі. Вона велить іти з добром до людей, жити по правді, без заздрощів і з повагою, любов’ю одне до одного.

 Щоправда, в нашому житті трапляються й прикрі випадки, коли переступають через моральні принципи й цінності, душевне покликання й потребу робити добро. Ось і щойно буквально розчарувала сварка на міні-ринку. Місцеві підприємці, м’яко кажучи, не сприйняли поруч на прилавку заїжджих з півдня з овочевою й фруктовою продукцією. Хоч ці люди -- далеко не перекупники, трудівники, які в поті чола власноруч вирощують якісну продукцію. Своє, тож поступаються в ціні. Тож це й не сподобалось конкурентам. Навіть поза людяністю, мораллю виникає питання: а якби так регулювалися ціна на м’ясному й молочному ринку кимось у своїх корисливих, гендлярських інтересах. Вони й так у Носівці вищі, ніж у сусідів!

 Загалом носівчанам притаманне почуття співпереживання, вболівання за сусіда й загалом до чужої людини. Ми виявляємо співчуття, жалість до викинутого кимось маленького цуцика чи котика. А хтось же таки серед нас без душі... Обурюємось над зрубаною перед Новоріччям красунею-ялинкою, сплюндрованим квітником, розбитими ліхтарями на площі… І ці почуття найвищою мірою єднають нас із світом добра, справедливості, роблять красивим народом, нацією, в кінцевому підсумку вивищують країну в очах інших народів. Недарма кажуть: «Всього лиш один крок до однієї людини -- великий крок до людства.

 Чесно кажучи, красивішає наше місто на очах. Ось і перші рекламні бігборди, які з’явились нещодавно, наблизили нас якщо не до Європи чи рідної столиці, то до цивілізації неодмінно. І все ж хотілось, якби хоч один-два з них розмовляли ще й із душами носівчан. Скажімо, девізами: «У Носівки добре серце або …Щедра душа». «Ласкаво просимо в Носівку, яка бореться за місто зразкового порядку». Не завадило б і таке: «Дякуємо за чисті обочини».

 Можливо, побільшало б навколо добрих прикладів, безкорисливих вчинків і зовсім зникло нерозумне, фальшиве, меркантильне. Будь доброю, щедрою і гостинною, Носівко, до своїх і чужих людей.

О. НЕСТЕРЕНКО.