Добрим словом услід хочу згадати голову Софіївки, ветерана радівської роботи Катерину Павлівну Саливон, хоч не менш світлих споминів не тільки в мене, а й сільчан і про її попередницю Марію Павлівну Панченко. Пошли їм доле з Божим благословенням довгого віку і здоров’я примножте. 

 Маленька степова Софіївка -- село з особливим характером, але світле, добре, гостинне, як і господарі. І ці ватажки громади були такими ж: простими, мудрими, надзвичайно людяними. Вони теж уміли працювати із людьми. Коли вже в інших громадах люди, вважай, розчарувались владою, Катерина Павлівна на річні свої звіти перед громадою збирала повнісіньку залу. Зірок з неба вони не знімали, але знали відповіді на всі питання, були сумлінними виконавцями розпоряджень і постанов із владних верхів. Рідко їм дякували, а переважно слухаючи на бюро чи виконкомах, шукали причин, за що покритикувати. Знаходили, обминаючи, хай навіть скромні, ініціативи керівниць, бо в їхніх вчинках було щось, хай у крихітках, протестантське, самостійне. Зрештою, все закінчувалось добре, хоч і без медалей, але й без доган поверталися в Софіївку. І на пенсію пішли досить скромно обидві -- старша два роки не діждавшись державної, молодша дещо краще.

 Про обох ветеранок вже й забули в наступних поколіннях радівців і виконавчої влади. А мені згадалися ... Читати далі »