Життя по-радянському не склалось. В новому часі немало втрачено, нерідко в недолугих реформах, руйнівних перемінах форм власності. Чимало загублено і в кооперативній — одному із найстаріших громадських рухів, який помітно живив і успішно поповнював сектор української економіки вже майже півтора століття.

На всіх етапах свого розвитку кооперація була поза політикою, народжувалась ентузіастами-патріотами і в соціалістичній системі господарювання була такою собі невеличкою, але надзвичайно заможною державою в державі. 

Збагатившись на народні кошти, зрештою, наприкінці минулого століття вона відірвалась від своїх пайовиків, від народу. Втратила свій зміст, первісне покликання, обслуговуючи одних з-під прилавку дефіцитними товарами, а широкий загал всім, що залишалось, аби проста людина, починаючи від звичайної парасольки таки відрізнялась від вузького кола обраних, які вже почали багатшати, навіть не по днях.

Либонь і в цьому біда кооперації за великим рахунком, що вона не витримала конкуренції дрібнотоварного підприємництва ні в торгівлі, ні в секторі переробно-виробничому, ні в заготівлях, вважай, згорнувши крила.

Така гірка правда метаморфози із Королеви знову в Попелюшку. 

І хоч у незалежній Україні прийнято ряд законів, створено законодавч ... Читати далі »