Це покоління ми називаємо переможцями. Вони винесли на своїх плечах війну, найгрізнішу з усіх попередніх на землі. А ще підняли з руїн і відбудували країну. Їх самовідданістю Батьківщині, ратним і трудовим подвижництвом, мужністю, відвагою і героїзмом було вирішено надскладне завдання -- врятувати свій народ, Європу і Азію від сумної долі. Вони ходили на таран, в атаку, з гранатою кидалися з окопу на ворожі танки, косили ворога вогнем, виносили на своїх плечах з бою поранених -- робили все, наближаючи Перемогу. Вони були першими в бою за місто, вокзал, станцію, село, хутір -- бо це була їх фронтова робота. Всі вони приймали військову присягу і виконали її з честю.

Минають роки і все далі віддаляють нас від того страшного часу. Ідуть із життя ветерани. Їх у селі Рівчак-Степанівка залишилося в живих з десяток. А всього пішло на фронт в роки Великої Вітчизняної війни 410 жителів села, із яких загинуло 240. Вони пішли у Вічність молодими, красивими, вольовими і мужніми. Про це свідчить і стела з фотокартками деяких фронтовиків (50 із 240), що висить в ЗОШ Рівчак-Степанівки. Ми ніколи не дізнаємося, як вони пішли з цього життя. Життя і їх відхід в тишу -- це історія нашої країни. Велич і слава держави. Головне для них було -- чесне служіння Батьківщині. Вони -- це загублені в боях і ті, що нині ще здраствують, зробили все, щоб чесно виконати свій обов’язок.

Коренастий. С ... Читати далі »