Ось уже й останній місяць зими прийшов. І хоч величають його таким грізним йменням, та ще й останні тріскучі січневі морозі тому сприяли, нікого він уже не лякає. Але й примушує бути обачним, бо «лютий додає до зими охоти, та не забувай про добрі чоботи». У лютому закінчувався зимовий відпочинок у хліборобів, закінчувалися і великі свята. Перевіряли в коморах зерно, лаштували нехитрий реманент, вивозили гній на городи і поля. Зрештою, й для нинішніх аграріїв цей місяць вважається «підготовчим» місяцем -- готується насіннєвий матеріал, збираються документи на отримання кредитів -- на пальне, запчастини тощо. До речі, в лютому селяни особливо пильно слідкували за прикметами, намагаючись передбачити, якою буде довгождана весна. На жаль, зараз рідко які з них збуваються, бо ми з вами так поспішали за технічним прогресом, так насолили нашій матінці-землі, нашій природі, що вже не має ні зими такої як слід (хіба що цьогорічна виняток склада), ні красної весни з чистими струмками і теплим сонечком. І все ж, згадаймо, які вони були, ті давні, як світ, прикмети, за якими жили колись люди і які майже завжди збувалися, а деякі збуваються й донині. Скажімо, такі, як ось на сніг і хуртовину -- ворони влаштовують у небі хоровод, шкрябає підлогу кіт, волочить хвоста півень, а корова закидає хвоста за спину, а ще коли в небі пливуть хмарини проти вітру; на х ... Читати далі »