Ось уже й останній місяць зими прийшов. І хоч величають його таким грізним йменням, та ще й останні тріскучі січневі морозі тому сприяли, нікого він уже не лякає. Але й примушує бути обачним, бо «лютий додає до зими охоти, та не забувай про добрі чоботи». У лютому закінчувався зимовий відпочинок у хліборобів, закінчувалися і великі свята. Перевіряли в коморах зерно, лаштували нехитрий реманент, вивозили гній на городи і поля. Зрештою, й для нинішніх аграріїв цей місяць вважається «підготовчим» місяцем -- готується насіннєвий матеріал, збираються документи на отримання кредитів -- на пальне, запчастини тощо. До речі, в лютому селяни особливо пильно слідкували за прикметами, намагаючись передбачити, якою буде довгождана весна. На жаль, зараз рідко які з них збуваються, бо ми з вами так поспішали за технічним прогресом, так насолили нашій матінці-землі, нашій природі, що вже не має ні зими такої як слід (хіба що цьогорічна виняток склада), ні красної весни з чистими струмками і теплим сонечком. І все ж, згадаймо, які вони були, ті давні, як світ, прикмети, за якими жили колись люди і які майже завжди збувалися, а деякі збуваються й донині. Скажімо, такі, як ось на сніг і хуртовину -- ворони влаштовують у небі хоровод, шкрябає підлогу кіт, волочить хвоста півень, а корова закидає хвоста за спину, а ще коли в небі пливуть хмарини проти вітру; на холоднечу і мороз -- у діжці з квашеною капустою зменшується розсіл, ворона ховає дзьоба під крило, свиня рохкає, хоч і сита, корова увечері п`є багато води, сніг сипле, як крупою, ясні сутінки; на відлигу -- птахи сідають на верхівки дерев, розцвірінькались горобці, воркують голуби, сідають на землю ворони, купаються в снігу гуси й качки, лягає на сніг пес, кричить пугач, стрибає з гілки на гілку сорока, шумить зимовий ліс, по землі стелиться туман.

Або ще одна оригінальна прикмета: придивіться до розписаного казковими, морозними візерунками вікна, якщо пагони на ньому спрямовані вгору -- морози ще триватимуть, а якщо вниз -- чекай відлиги. А що ж прогнозує народний календар в лютому? Казали, яка погода на Макарія (1 лютого), такий і весь місяць буде, або як колись казали: «Який Макар, такий і товар». Примічали також, що коли на Макара погода ясна, сонячна -- чекай ранньої теплої весни. 

Вважалося, що у день Тимофія-напівзимника (4 лютого) минала половина зими, навіть морози називали «тимофіївськими». Якщо на Тимофія у полудень вигляне сонечко -- весна буде ранньою й дружньою, а якщо за хурделить, то і весь тиждень местиме снігом. 

6 лютого. Ксенії. За цим днем також прогнозували весну: коли день ясний, сонячний, тихий, то й весна буде гарною і ранньою, а коли зірветься хурделиця, то затяжною й холодною. Селяни також вважали, що до нового врожаю потрібно стільки ж хліба, скільки вже з`їли за зиму.

7 лютого -- Григорія Богослова. Обачні господарі на Григорія спостерігали за погодою протягом усього дня: який день з ранку до полудня -- такою буде перша половина наступної зими, а з полудня до вечора -- друга половина. 

15 лютого. Стрітення. Цей день іще називали «зимобор» -- зима з літом бореться, або зима з весною зустрічається. На честь цього свята святили воду й свічки. В давнину стрітенською водою кропили чумацькі вози і волів, які вирушали в далеку й небезпечну дорогу. Цю воду вважали також цілющою від болячок і навіть від пристріту. А свічки, які ще називали «громницями», тримали в господі й засвічували під час грози, щоб не згоріла хата «від грому». Ці свічки також запалювали на Стрітення, щоб мороз не пошкодив яблунь, а повінь не зашкодила посівам. 

У давнину Власа (24 лютого) ототожнювали з слов`янським богом Волосом, або Велесом, покровителем скотарства, охоронцем селянської худоби. Тому цей день ще називали коров`ячим святом. До свята господині пекли смачний, духмяний хліб, освячували його в церкві, а потім щедро пригощали ним корівок і телиць.

Стосовно сучасних дат лютневого календаря, то вони хоч і не ототожнюються з погодними завбаченнями, а проте відіграють у нашому житті не останню роль. Так, 15 лютого -- в день вшанування учасників бойових дій на території інших держав наших колишніх інтернаціоналістів, котрі свого часу не «робили погоди» в нашій державі, а проте в новітній історії залишили помітний слід. Помітний день у календарі й 20 лютого- - Всесвітній день соціальної справедливості. Зрештою, Як і 21 лютого -- Міжнародний день рідної мови. А ось про 23 лютого -- День захисника Вітчизни -- звісно ж варто сказати більше. Бо ж трансформувавшись з колишнього радянського свята -- Дня Радянської армії -- нині він перетворився у день вшанування і колишніх фронтовиків, ветеранів Великої Вітчизняної, і колишніх солдат строкової служби в лавах радянської армії. Зрештою, і всіх чоловіків. Втім, не без таємного змісту -- в передчутті восьмиберезневого жіночого свята -- недарма ж ходить у народі такий собі лютневий жарт -- як двадцять третє лютого аукнеться -- так Восьме Березя і відкликнеться…

К.МИХАЙЛЕНКО.