Тиждень

    Протягом багатьох десятиліть день 1 Травня вирував багатолюдними демонстраціями, лунав піснями, світився щедрою радістю на обличчях людей. Влада таки була причетна до цих "струнних колон", які в маленьких селах і великих містах закликали до єднання всіх пролетарів, заявляли про бажання жити в мирі, достатку й із натхненням у праці.
    Переглядаю архівні знімки двадцятирічної давності, святкові колони трудових колективів і не гасла, портрети вождів, інша неодмінна атрибутика при цьому ностальгічно повертає в минуле, як чітка організованість і непідроблених почуттів і, якщо хочете, одностайність колон і трибуни...
Подумалось, даремно влада на організаційному рівні відмовилися від свята, лозунги якого „Мир! Труд! Травень!” привабливі і зрозумілі навіть дітям, зовсім позбавлені змісту нинішніх політичних протистоянь на владному олімпі й могли б сприяти злагоді в суспільстві, додати міці державі, але під одним, українським прапором.
 Очевидно, цього найближчим часом не буде не тільки тому, що в новій Україні повністю проігноровано спадкоємність традицій, творчий підхід до їх використання, говорячи словами класиками, із купіллю вихлюпнули й дитя, а тому, що влада просто боїться свого народу. А чому б не вислухати з уст організованих особисто учасників демонстрації про їх наболіле. Хай би почули водночас голос своїх працівників нинішні роботодавці, ... Читати далі »

 

Світова історія рок-музики ніколи не була однозначною і простою. Від її витоків майже півстоліття тому і до сьогодні ажіотаж і почасти скандальна слава є незмінними супутниками кожного колективу і виконавця цього музичного стилю. Усі вони -- від легендарної ліверпульської четвірки „Beatles”, яка в 1964 році фактично й започаткувала нову еру музики, й до не менш відомих „Rolling Stones”, „Deep Purple”, плеяди інших світових рок-зірок -- настільки ж оригінальні і неординарні, наскільки й талановиті. Мільйони шанувальників по всій земній кулі й водночас не розсунуті досі рамки творчості, зрозумілої далеко не кожному, як кажуть „на любителя” -- чи не найголовніша парадоксальна особливість цієї наддзвичайно нині розгалуженої музичної течії, яка у 50-х роках минулого століття накрила світ потужним шквалом вже легендарного рок-н-ролу та ритм-н-блюзу.
 Немало яскравих сторінок вписано в історію рок-культури й країн пострадянського простору. І сьогодні у фонотеках меломанів чільне місце займає музична спадщина російської групи „Кіно”, а її лідер Віктор Цой навіть посмертно залишається кумиром для молодих поколінь.
 Є простір для вибору любителям „важкої” музики і серед сучасних вітчизняних рок-колективів, таких як „Арія”, „ВВ”, „Океан Ельзи” тощо. Їх виступи майж ... Читати далі »