П’ятниця минулого тижня була важким днем для нашого голови РДА Віталія Острянка. Його в загальному числі з іншими колегами-керівниками виконавчої влади у районах несподівано увільнив від обов’язків Президент. Всі вони, як і наш, виконували обов’язки тимчасово. Не місяць, не два. Віталій Петрович майже два роки очікував законного призначення. Так і не дочекався через інтриги на владному Олімпі, бо на подібне затвердження кадрів потрібна  взаємна згода Президента й Прем’єра. Президент блокував подання Кабміну, Кабмін – кандидатури Президента і, зрештою, мали те, що мали й маємо. Експеримент з т.в.о. відійшов у повчальну історію для наступників і слід чекати нових призначень, на які, очевидно, вже домовляться перші розпорядники доль очільників у керівній вертикалі виконавчої влади.
  Здавалось, нічого особливого в тому, що відбулось, немає, бо посада голови РДА призначувана й не спадщина. Турбує інше – сама процедура звільнення, до речі, практикована не вперше. Всіх гамузом уже звільняли раз чи два. Нерідко досвідчених, талановитих, як було після помаранчевої революції. «Чужих» поміняли на «своїх», які виявилисьменеджерами-невдахами. Поміняли на інших, і похід цих у владу виявився швидкоминучим. Свого часу таку кадрову ротацію називали «грою в довгої лози» і піддавали найгострішій критиці. При цьому кадри не лише підбирали, виховували, навчали, а й берегли, уміли цінувати, зрештою, не кидали напризволяще, працевлаштовували.
  Наразі все навпаки. Кадрова політика, починаючи з місцевого, регіонального рівня, наскільки формальна, недієва, що лава запасних, таких, що можуть стати справжніми організаторами -- з досвідом, знаннями і, якщо хочете, талантом керівника, практично порожня. Натомість справи далеко не блискучі, непоправно підточена сила влади, її авторитет, втрачено важелі управлінського механізму, кращі традиції й напрацювання в цьому. Навіть те, що із жодним, кого «увільнили», ніхто не говорив навіть із посадовців, які відповідають за кадри, -- всі вони дізнались про розпорядження Президента з Інтернету, ставить під сумнів не лише демократичність у надзвичайно важливій справі, а й те, що наступний ряд очільників будуть саме Ті, які встигнуть щось зробити до наступних президентських виборів, аби змінити ситуацію на краще, якщо в цьому є необхідність чи бодай утримати господарський комплекс на плаву.
  З усього напрошується один висновок: допоки керівників призначатимуть не за професійними якостями, а за політичною прихильністю, невдячна «гра в довгої лози» в кадровому питанні триватиме й далі, і від цього потерпатимуть регіони, райони, наша держава-терпелиха.
   І все ж розпорядження діє, Президент «спонукав» Уряд упорядкувати владні інституції на місцях. Отже, вони, очевидно, з Прем’єром нарешті домовились про призначення повноправних керівників. У двох районах Чернігівщини вони вже представлені. З дня на день і наша Носівщина буде, безперечно, з постійним головою. Судячи з перших призначень, новий вибір і ставка робитимуться на місцеві кадри, бо знайомитись з районом для приїжджого часу немає. Та й не позаздриш ноші, яка дістанеться новому очільнику, якщо так у нас кадри цінують і бережуть.
  …Ліси вирубують – плачемо. А це ж таки люди, кадри, яким випав невдячний час перемін.
             О. НЕСТЕРЕНКО.

  «Носівські вісті» №27(9095)