Немає, здається, й дня, що у теле- та радіо новинах, друкованих ЗМІ, мережі Інтернет не повідомлялося про аварії, катастрофи, іншого роду надзвичайні ситуації, які не тільки негативно позначаються на  довкіллі, а й загрожують життю й здоров’ю людей. Для підтвердження наведу навіть не останню, а дещо застарілу з цього приводу відвабну  статистику.  Тільки в період із 1997 до кінця 2000 року в Україні в різних надзвичайних ситуаціях загинуло близько 50 тисяч чоловік, з них, зокрема, у 2000 – більше 11 тисяч (!). За цей період зареєстровано близько 6,4 тисячі надзвичайних ситуацій, в т.ч. близько 2000 –техногенних і майже 1000 – природного характеру.
  Багатомільярдними збитками обчислюються наслідки надзвичайних ситуацій, які зокрема за цей період становлять 3,1 мільярда. Серед причин, навіть без фахового осмислення, на видноті не тільки наслідки недосконалої структури господарства України, матеріальна застарілість і фізична зношеність устаткування, постійна бідність держави і неувага скоробагатьків до проблем з охорони праці, цивільного захисту тощо, а й елементарна халатність, розбалансованість в управлінні, непрофесійність кадрів. Цивільна оборона, захист, які були на висоті в Україні за радянської доби, неодмінним шкільним і вузівським предметом і навіть предметом масового всеобучу, практично на задвірках або й у небутті.
  Тому досить приємним стало для нас, журналістів, запрошення начальника Мринського управління підземного зберігання газу Миколи Петровича Малинського на тактично-спеціальні навчання з невоєнізованими формуваннями цивільного захисту з відпрацюванням дій управління та сил цивільного захисту при умовному розриві шлейфа газопроводу з подальшим займанням газу.
  Справедливо зауважити, що Мринське управління не лише взірець європейської культури утримання й експлуатації виробничих об’єктів, а й приклад постійного контролю за станом виробничої безпеки, цивільного захисту,  профілактичних заходів щодо недопущення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
  Звичайно, так і повинно бути, адже підприємство це особливе і щонайменше ігнорування правилами безпеки може привести до непоправного, трагічного для людей і довкілля, серйозних матеріальних втрат.  Переконливо свідчать про це наслідки аварій, які відбулися на магістральних газопроводах України. Тільки за останні чотири роки їх  трапилося близько 140.
   В  народі кажуть береженого й Бог береже. Та слід віддавати належне й самим Мринським газівникам, які сумлінно дбають про безпечність виробництва. Тут традиційно проходять дні і тижні безпеки, здійснюють огляди готовності діяти в нестандартних до надзвичайності ситуаціях окремих служб, навчаються керівники й робітники масових професій. Як цього разу.
   Не тільки мені, уперше присутньому на подібних навчаннях, спочатку здавалось, що візьмемо участь в умовній грі дорослих людей, та це спростував відразу і початок і затим розвиток подій на різних етапах навчання. Попередньо інженер служби охорони праці пожежної безпеки та газу Володимир Загній ознайомив з його умовами, планом дій, що більше, можливо, адресувалось присутнім начальнику райвідділу МЧС Валентину Проценку, представнику від виконавчої влади, начальнику відділу надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Віталію Самостролу, провідному фахівцю з питань цивільного захисту «Київтрансгазу», Михайлу Герману, певна річ, журналістам, бо інші штабісти з усім цим були ознайомлені.
  Начальник управління згідно з планом доручив керувати навчанням головному інженерові Ігорю Гладкому, який і оголосив початок навчань, віддавши наказ оголосити диспетчеру Олегу Павленку по всіх видах зв’язку – радіо-, телефонному, мобільному – про надзвичайну ситуацію в зв’язку з тим, що надійшло повідомлення про різке падіння тиску, шум і свист у газовій мережі. В лічені хвилини начальник, де «склалась» надзвичайна ситуація, М. М. Малинський підтверджує умовну аварію. Оперативний і чіткий у  наступних діях диспетчер повідомлея про надзвичайну ситуацію керівництво управління, відповідні служби, мчесівців у районі й області.
  --Молодець, діє правильно, -- чую оцінку фахівця «Київтрансгазу».
  Наступний етап навчання, власне, в польових умовах. Слідом за штабом, який розгорнувся неподалік ситуаційної свердловини, на місце прибула пожежна команда. Потужний найсучасніший всюдихід, виявляється, у наших мринчан – він єдиний на Чернігівщині.Швидко збивається полум’я й піднімається в гаряче червневе небо останній дим, залишається тільки гірка з білої піни.
  --У нас виявився потерпілий, -- коментує наступну «картинку» -- появу  двох рятувальників з ношами і мед сестричку в білому халаті. Ось і надана перша допомога, «пораненого»виносять із «зони біди», куди продовжують прибувати спеціальна техніка, люди у вахтовому автобусі. Працює потужний екскаватор, розриваючи вирву на місці «вибуху».
  Рятувальні роботи умовно ускладнюються негодою, тож вичерпується вода. Далі все, як по інструкції, -- зварювальні роботи, перевірка на якість тощо. По кожній роботі, етапу – інформація в штаб. Жарко, надокучують ґедзі.
  --Важко в навчанні, жартує представник від Олишівського газосховища, інженер з безпеки праці Михайло Шульга, який прибув за досвідом до колег.
   --Легко в бою, -- завершує думку Олександр Нагорний, -- керівник служби охорони праці управління газосховища.
  Хай не в бою, але в роботі, зауважмо, відповідальній, серйозній, тут кожна мить може піднести ось таку, наближену до розіграної умовно, а то й складнішу надзвичайну ситуацію. Мринські газівники, як засвідчило навчання, завжди готові до подібного, намагаються працювати, аби лиха не сталося.
  Кожен з присутніх висловився  саме так у підсумках. Мринчани скромно поціновували свій тренінг, звичний і навіть традиційний для всіх служб, гості -- з повагою і похвалою злагодженим діям,  пропозиціями, аби одночасно навчались і мчесівці з райцентру, а столичний спостерігач -- навіть з оцінками. Три «п’ятірки» Миколі Петровичу Малинському і його команді поставив Михайло Герман без натяжки. Заслужено. За підготовку, організацію навчання, грамотне його проведення, чітку взаємодію по ліквідації умовної аварії. Керівництва управління з органами влади та райвідділу МЧС. З міліції нікого не було. Напевне, злощасний некомплект.
          О. НЕСТЕРЕНКО.

«Носівські вісті» №27(9095)