Україна тривалий час належала до культури, в якій вживання наркотиків не виходило за межі "експериментальної" стадії, хоча на її території культивувались рослини (мак, коноплі та інші), які містять наркотичні речовини. Поштовхом до різкого зростання наркоманії став рух "неформалів", що створили власну субкультуру, в якій наркотик став майже обов'язковою цінністю.
 Наркоманія сьогодні належить до глобальних проблем сучасності. Актуальність проблеми профілактики наркоманії обумовлена цілим рядом чинників: соціальних, економічних, психологічних і біологічних. Розповсюдження наркоманії в Україні прийняло епідемічний характер, охопило всю територію країни, особливо південну її частину. За оцінкою Міністерства охорони здоров'я та МВС на даний час в Україні приблизно 600 тисяч наркоманів, 90 процентів яких віком до 30 років. Кожну хвилину 6 людей заражаються СНІДом, з них 75 процентів -- наркомани.
 Ризик самогубства при наркоманії зростає у 350 разів, загальна смертність - у 30 разів. Тривалість життя наркомана 5--10 років. Першу спробу вживання наркотиків молоді люди, як правило, робить під впливом оточуючих (приятелів, знайомих), які добре обізнані з наслідками вживання наркотиків. Сприяє цьому і психологічна установка молоді – ну, один раз можна, за один раз не покарають. Але біда підстерігає не із зовні, а з середини - із власної психіки. Наркотична залежність формується надзвичайно швидко - для деяких наркотиків протягом всього 1--2 тижнів і тим швидше, чим молодша людина. Запропонували, попробував один раз, другий, а далі -- залежність.
 Наркомани по своєму негативному впливу на оточуючих подібні інфекційному тяжкому хворому. Якщо в класі, групі, чи то на вулиці з’явився наркоман, то, як правило, через 2--3 місяці вживати наркотики будуть і ще декілька чоловік. Бо наркоман зовсім безпорадний наодинці зі своєю хворобливою потребою в зростаючих дозах наркотиків активно шукає однодумців, об'єднуються в групи, утворюють цілу наркотичну мережу, цілу систему осіб, зв'язків, контактів, взаємовідносин, в яких заплутуються все нові і нові жертви: цю наркотичну мережу можна порівняти з раковою пухлиною розпадаючись з середини (хтось з наркоманів помер, когось направили в місця позбавлення волі), зовні вона проявляє виражену тенденцію до розповсюдження, до відвоювання для себе в здоровій тканині суспільства все більшого простору.
 Сьогодні від ризику вживання наркотиків не застрахований ніхто, навіть родини, що вважаються за традиційними мірками благополучними. Тому надзвичайно важливо не "проспати" період початку вживання підлітком наркотиків. Можна виділити деякі ознаки, поява яких повинна стати приводом для більш уважного ставлення до підлітка і його проблем: зникнення грошей чи цінностей з будинку; збільшення необхідної підлітку суми грошей на кишенькові витрати; незвичайні, невідомі вам і такі, що не зустрічались раніше, порошки, капсули таблетки; несподівані зміни настрою від активності, від радості до зневіри, від веселого стану до млявого і інертного; незвичайні реакції, наприклад, роздратування, агресивність чи запальність, надмірна розпутність і балакучість; втрата апетиту, зниження ваги; втрата інтересу до речей, що раніше були для підлітка важливими; різка зміна кола друзів; невмотивовані й не характерні напади сонливості; незвичайні плями, запахи чи сліди та тілі підлітка чи одязі; невиразна мова; брехливість; прогулювання занять чи несподіване і ніби безпричинне зниження успішності.
 Все це може свідчити про перші симптоми наркоманії і токсикоманії. Хоча дехто б волів би списувати всі помічені зміни у підлітка на їх "переломний" період, а не на хворобу. Тому хочеться застерегти батьків від такого самозаспокоєння і закликати бути пильними і уважними до своїх дітей, щоб ніколи не побачити на руках ваших дітей, рідних, друзів, сліди отруйного жала шприца, не відчувати удаваний запах анаши, не побачити рідних вам людей в муках, коли проходить "ломка".
 Молодь, що залучилась до наркотиків, вважає, що наслідки вади відстрочені у часі або вони їх не торкнуться. Наркоман живе сьогоднішнім днем, задоволенням, міркуючи: "Може і трапиться, але тільки не зі мною", "Якось пронесе". Але це лише ілюзія. Нічим не виправданий оптимізм цих людей -- небезпечна життєва позиція. Ні, ніколи не "пронесе". Розплата за вживання наркотиків для кожного неминуча і невідворотна. Вживання наркотиків можна образно порівняти зі злочином, за яким слідує розплата. Кінець наркоманії завжди драматичний -- це життєва катастрофа.
 Соціальна значимість наркоманії очевидна, бо вона віднімає у суспільства молодих і енергійних людей, здорове потомство, забирає з собою у небуття нерозкриті таланти.
         

          К. ТАРАНЧУК, лікар-нарколог райлікарні.