В одному з попередніх номерів районки прочитав статтю В. Соломахи «У подорож за інфарктом…» і погодився з кожним словом автора, бо для мене, ветерана Великої Вітчизняної війни, також кожен приїзд на дорогу серцю Носівщину щоразу затьмарюється проїздом в міському транспорті. Мало того, що пільги, встановлені законом, тут чомусь не діють, хоч їх ніхто не відміняв, так ще й культура обслуговування пасажирів на надзвичайно низькому рівні. Повірте, до сліз прикро нерідко вислуховувати від водія грубощі, коли заходить мова про пільговий проїзд. Мовляв, скажи, діду, спасибі, що взагалі возимо (до слова, часто стоячи, бо набиваються «газелі» щоразу битком, а це теж порушення і дуже небезпечне, якщо дійде справа до аварійної ситуації). Але ж, панове, беретеся ви за цю справу добровільно і не на «вільних хлібах» таксиста трудитеся, встановлюючи свої права. Ліцензія на маршрут передбачає чимало зобов’язань і навіть поза цим є норми суто людські, правила ввічливості, які, повірте, додають настрою і бажання користуватися саме тим маршрутним таксі, де водій їх дотримується.
Дивлюся, місцеві жителі вже стигли змиритися з цією ситуацією, бо тривалий час транспортне сполучення у Носівці залишалося надзвичайно проблемним. Тож і диктують приватні перевізники свої умови, але так не має бути і, повірте, в більшості населених пункті ця ситуація давно вже врегульована. Хочу поділитися досвідом як нам вдалося вирішити цю проблему у Василькові, де я мешкаю. Як член місцевої ветеранської організації, безпосередньо брав участь у всіх перипетіях по переговорах з місцевою владою, з перевізниками, які спочатку теж надзвичайно негативно сприйняли наше прагнення добитися дотримання пільг. Проте, врешті консенсусу таки дійшли, причому задоволеними залишилися всі сторони. А знадобилося для цього всього лише внести в ліцензію пункт про пільгові місця, в залежності від пасажировмісності транспорту, 1-2 на маршрут, відшкодування за які несе міська рада. І вартість проїзду у нас і не тільки, наприклад в тому ж Ніжині, значно нижча -- 8 кілометрів по місту коштують одну гривню. А тут від вокзалу до центру 1,50грн!
У Носівці ж, коли я звернувся з подібною пропозицією до міського голови О.М.Балінця, отримав відповідь абсурдну і далеку від реальності, головним аргументом якої стало ствердження того, що власники приватних маршрутні таксі самі встановлюють для себе правила, а щодо відшкодування за пільги, то це цілком в обов’язках райдержадміністрації. Якби я не знав з досвіду по вирішення цієї проблеми в своєму місті, як має бути насправді, цілком можливо, повірив би цій бюрократичній відписці. А так продовжую боротьбу, звертаюся в різні інстанції, бо тут вже, воістину, порятунок потопаючого -- справа рук самого потопаючого.
До речі, дійсно є у Носівці й автобуси, які здійснюють пільгові рейси. Проте, коли вони, скільки разів на день -- взнати ніде. Жодного вивішеного розкладу руху автобусів на зупинках, та й самих обладнаних місць очікування транспорту у місті можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Надзвичайно дороге мені ваше місто, тут регулярно гостюю в родичів, захоплююся його мальовничістю, щедрими, привітними людьми. Тільки ж проблем у ньому на кожному кроці, не відчувається руки і щирої турботи господаря на всьому. Що ж, якщо місцева влада тримається хати з краю давайте разом подбаємо про вирішення спільних турбот і проблем, зокрема, порушуючи і обговорюючи їх на шпальтах рідної районки. У будь-якому разі поїзд байдужості ще нікого далеко не завозив, а ось загрузнути в стоячому болоті бездіяльності ризикуємо уже сьогодні.
І. ГОРБАЧ,
ветеран війни і праці, інвалід II групи.
Васильків -- Носівка.