 На вулиці - спека. І хоча на календарі пора молодого літа, погода цілком відповідає оксамитовому сезону півдня. Здається, єдиний спосіб заховатися від спеки - вода. Стихійні пляжі на Носівочці, Острі, озерцях, рукотворних ставках не пустують навіть серед дня, надто з початком канікулярно -- відпускного періоду. Бо не кожен нині може собі дозволити поїздку до моря чи в гори, тому відпочинок організовують недалечко від дому. Адже, по великому рахунку, можливостей добре провести час - море. Можна і в ліс, і на річку, і в парк тощо. Прикро, що на весь район так і не знайшлося сміливців, які б бодай примітивно обладнали берег річки під пляж. Хоч би почали, як із дитячим майданчиком на Кобизькому шляху. Проте, носівчани вже звикли до байдужості властей, яким, власне, ніколи, займатися такими "дрібницями". А скільки ж на літо приїздить дітлахів гостювати до бабусь - дідусів, скільки своєї малечі, якій, по суті, ніде дітись та й піти нікуди літнього дня. У цьому плані справжніми щасливчиками почуваються цукрозаводчани. Тут вже ось кілька років поспіль з ініціативи Віталія Ємця працює "Луна -- парк". Все є: прекрасно вибране місце в гущавині дерев, колодки для відпочинку дорослих і малечі, каруселі. Однією відвабною плямою виявилися купи сміття та пляшок, які застали одного вечора. На жаль, не навчились наші люди відпочивати культурно, по - людськи. Адже поряд з будинком культури й урна стоїть. Звичка, велика сила, тільки б вона була ще доброю, а не навпаки... ...Ці юні рибалки - завсідники на річці з початку канікул. Не лінуються рано прокидатися навіть на канікулах. Хапають вудочки, відро - і гайда по рибу. Цікавлюсь уловом в обідню пору, бачу ж бо, що у відрі щось плаває. * Треба було зранку приходити, я сімнадцять штук піймав, -- не приховує радості Андрійко Малинка. - А це -- дрібниці. Вже скоро додому, обідати. Хлопці обоє живуть на сусідніх від річки вулицях, знають не лише місця, а й час, коли найкраще клює, погода. Думаю, що й байки про риболовлю також знають непогано. Але як би там не було, зайняті справою, а не гасають вулицями. Ось і подумалось, дивлячись на ватаги дітлахів, що йдуть з пришкільного табору, й ті, що туди не ходять, куди їм подітися? До батьків на роботу чи тинятися вулицями, шукаючи пригод? Певно, винесене питання у заголовок, так і залишиться цим літом риторичним для носівчан. Н.КАЛЮЖНА
|
