 Хто б міг подумати, що живучи в самісінькому центрі міста, у зручній близькості до міні-ринку, усіх торговельних точок, можна зазнавати повсякчас стільки незручностей. До впорядкування площі між торговельним центром і рядом магазинів по вулиці Суворова повсякчас боролася із нагромадженням сміття під двором. Вечорами і з хати вийти лячно, оскільки закутки і прилавки міні-ринку -- улюблене місце розваг молоді. Тут випивають, зясовують стосунки, вправляються в силі на усьому, що знаходиться поруч... Я одинока хвора людина літнього віку. Хочеться не тільки спокою, а й відчуття захищеності. Замість цього почуваюсь почасти справді відрізаною від людей, залишаючись наодинці з проблемами. Ось і наразі, місцеві підприємці найняли трактор розчистити на території міні-ринку сніг. Начебто, добра і потрібна справа, проте, вилилась для мене в справжнє лихо. Враховуючи тісноту території, згорнув сніг під мій двір. Уявіть тільки, я й так не в спромозі його розчистити від цьогорічних кучугур, а тут ще навалили стільки, скільки випало за всю зиму, та ще й благенький паркан зламали. Найстрашніше ж, що на всі мої слова і скарги ніхто не відреагував, немовби й не чув. Звернулася до міліції, але там сказали, що цією справою має займатися державна автоінспекція. Чесно зізнаюся, стукаючи в стільки закритих дверей, допомоги я вже майже й не очікувала, телефонуючи до районного ДАІ. Але як же було приємно, коли його керівник В.В. Безручко не тілтьки взяв мою проблему на особистий контроль, а й швидко знайшов винуватого і примусив усунути заподіяну шкоду. Скажете, дрібниця. Може й так, проте в нашому сьогоденні настільки вже багато таких приводів для засмучення, щоденних негараздів, що, здається, тонемо в них, як у цих снігах. У них кожній допомозі, увазі, підтримці радієш по-особливому, почуваючись людиною, а не перешкодою на чиємусь далекоглядному шляху. Тож, велике спасибі вам, Володимире Володимировичу, за професіоналізм і людяність. А нам усім хочу побажати жити за законами взаємоповаги і добросусідства, пам’ятаючи, що переступати через слабшого -- таки не в людській природі. Г. РОГОЗА, ветеран війни.
|
