 Саме стільки років відділяють нас від тої вікопомної травневої ночі, як змовкли останні постріли фронтових гармат і в наше життя увійшов такий жаданий, вистраждалий та оплаканий гіркими сльозами вдів та сиріт мир. Життя продовжується. Та воно не буде повним без нашої вдячної пам’яті про всіх, хто без вагань поклав на алтар свободи найдорожче -- свою кров, своє здоров’я, своє життя. Юні гуртківці «Поліського джерельця», що вже тривалий час діє при районному будинку творчості школярів постійно ведуть пошукову роботу, беруть участь у всеукраїнських, обласних конкурсах «Герої живуть поруч», «Краса та біль України», а в ці передсвятково-пам’ятні дні зустрічаються з ветеранами війни, очевидцями тих буремних подій, чия молодість пройшла у фронтових окопах, а затим -- на колгоспних полях за трудодні, на заводах і в шахтах. Їхні життя -- то вже історія нашого народу. Кожен з них зробив свій внесок у справу миру на землі. -- Слухайте! Запам’ятовуйте! Будьте пильні! -- набатом звучать ці слова під час зустрічей-спогадів з вуст ветеранів І.В. Гончара, М.Т. Буняка, Г.М. Мархая, К.М. Невінського, Д.М. Прищепи, М.М. Фурси, О.С. Фесенка, Г.В. Данилко, на чиї скроні вже давно лягла паморозь сивини, а на обличчя -- зморшки, як дороги болю та втрат. Вдивляємося в ці очі, вслухаємося в ці голоси. -- Хай завжди буде мир. Прислухайтеся до цього заповіту мільйонів людей, що своїми тілами закрили дорогу насильству та жорстокості, які калічать людські долі, спотворюють тіло та душу. Повірте нам, людям, що пройшли крізь пекло, людям, для яких навіть у мирний час гримлять громи війни, палають блискавиці смерті та вогню, й зробіть все залежне, щоб мир та спокій завжди панував на нашій планеті… І нехай наш внесок у вшанування героїзму наших ветеранів не такий вже й масштабний, проте переконана, що вони йтимуть по життю з почуттям гідно виконаного обов’язку свого покоління, повсякчас пам’ятаючи про їх світлий подвиг в ім’я наступних поколінь… В. ПОБРУСИЛО, керівник гуртка «Поліське джерельце».
|
