 Стільки милих, дорогих серцю свят календаря із весни переходять в літо. День матері немов вінчає Міжнародний день сім’ї, а червень-молодик з першого числа відразу вкотре привертає увагу до головного суспільного мотиву і нашим українським Днем захисту дітей і водночас -- Міжнародним. А наприкінці тижня ще й вдруге Міжнародний день безневинних дітей -- жертв агресії. Не подивуємо, як у наступному році з’явиться в календарі ще й день прийомної сім’ї, або багатодітних родин, захисту дітей-сиріт… Розумію, що гріх іронізувати з приводу в такій актуальній темі, але мова зовсім не про це, а про свята, котрих аж занадто в календарі, як і декларацій, лозунгів, навіть посвят на цілоріч: «Рік села», «Рік ветеранів», «Рік сім’ї» і «Рік дитини», який може услід повторитися з президентського Указу в «Рік захисту прав дитини»… Що є, то є, перейшовши естафетою з минулих часів у нові благородним гаслом «Усе найкраще -- дітям». Нічого сказати, похвально, актуально і досить відрадно і для батьків, і для нас -- уже дідусів з бабусями, що від владного олімпу до керівницьких низів -- усім найперші, найголовніші турботи про підростаюче покоління. Скажу відверто, у нас і справді не бракує ні хороших указів, ні розпоряджень, ні програм щодо загального гасла з турботою про наймолодших і юних. Засвідчую, бо був учасником ще березневої колегії обласної держадміністрації, де надзвичайно скрупульозно, до деталей обговорювалася проблема літнього оздоровлення дітей і школярів за участю всіх причетних служб. На рівні заступників голови ОДА проводились засідання міжвідомчих комісій, селекторні наради з питань організації літнього відпочинку та оздоровлення дітей, створення безпечних і найкращих умов для цього тощо. Не бракувало й не бракує організаційних заходів і контролю у цій справі і з боку органів влади нашого району. Депутати на сесії районної ради заклали на літню оздоровчу кампанію 140 тисяч гривень, розраховуючи, що дещицею коштів підсобить Козелецький фонд соцстраху, не залишаться в стороні багаті підприємства й установи, профспілки, окремі батьки зможуть відправити на відпочинок своїх дітей чи взяти до моря з собою. І все ж в підсумку під парасоллю оздоровчої кампанії-2010 потрапить трохи більше половини хлопчиків і дівчаток шкільного віку. Для загальної маси цих щасливчиків -- це відпочинок і оздоровлення в традиційних пришкільних таборах, чисто умовний в порівнянні з тими багатьма справді щасливчиками, яким випаде відпочинок в оздоровницях біля моря, санаторіях чи, бодай, в закладах відпочинку області. Не сумніваюсь, ближче до осені зі статистикою в звітах ми будемо не гіршими, ніж інші, вийдемо на контрольне завдання й, навіть, більше спрямуємо й використаємо коштів на цю благородну справу. І все ж, навіть, фахівці, які відповідають і організовують її, задоволеними не будуть. Тільки й утіхи, що подбали про дітей-сиріт, з малозабезпечених сімей, дітей-інвалідів та постраждалих від аварії на ЧАЕС. Ще одна не обійдена категорія -- талановиті й обдаровані -- вони теж у обласканій половинці. Для решти -- літо переважною більшістю теплих і милих канікул удома. Саме ця тема мала б стати надзвичайно актуальною для місцевих органів влади. На жаль, не назву жодного патріота ні з керівників громад чи господарників, депутата чи підприємця, хто бодай би про звичайну пісочницю чи гойдалку для дітей подбав у житловому мікрорайоні, облаштував місце для купання, хоч голубими плесами Носівщина не обділена. Спробували, було, мешканці Кобизького шляху облаштувати, переважно самотужки, дитячий майданчик. Пів плеча б тут підставити міськрадівцям та добродію начальнику з райавтодору надати меценатську послугу дорівняти грейдером майданчик, де вже дещицю зроблено. Однак, вже очевидно, що й літо так пролетить, а до серця байдужих дідусів-начальників не доступитись. Прикладів у цьому ряді безліч. Та чи варто повторювати всує одне й те, якщо дорослі глухі до дитячих проблем. А, далебі, саме з цього слід би починати керівникам усіх рангів, від Президента й Прем’єра, губернатора й голови обласної ради до наших місцевих владів, вирішуючи головну для органів влади тему літа. Якщо з кампаніями Програмами й, навіть, з певним кошторисом у бюджеті, то так, як у радянському минулому часи Леоніда Палажченка на Чернігівщині вирішувались соціальні й виробничі проблеми на селі. Згадаймо, це було нелегко, але за рік виростали майстерні й ангари для техніки, споруджувались масово ФАПи, облаштовувались побутівки на фермах, будувались інтернати для престарілих, і в кожному районі було по кілька піонерських таборів. Це, знаєте, не пришкільні майданчики на 2-3 тижні й не наметові містечка на кілька днів… Отже, літо, канікули, діти. Як складемо ми -- органи влади, батьки, освітяни, словом, усією громадою цей важливий суспільний і державний екзамен, покаже час. Попереду аж три місяці щедрого літа. О. НЕСТЕРЕНКО.
|
