Ми рідко навіть задумуємося над цим дивом: Пасха не в числі, а, зазвичай, її якщо не щедро брунькуючи, то пишно вітає буйноквітом сад, випереджаючись обіруч з весною, то затримуючись. Перший гучний переспів солов’я теж ми чуємо на Великдень. Особливо світить в цей день сонце і виблискує в його променях всіма кольорами веселки роса. Й кожна травинка, квітка, до якої припадають з любов’ю, працелюбністю бджілки й маленька комашка, — у святі невимовно прекрасному. 

 Природа торжествує, ніби свідомо висловлюючи кожен своєю мовою й у рамках одвічних своїх законів гімн Творцю всього сущого і нам, земним і, навіть, грішним, яких одноразі прикладом свого Сина Він покликав іти Його дорогою.

 Нам якось невтямки, як міг батько залишитися байдужим до фізичних і душевних мук свого Обранця, прирікши Його на Голгофу, страждання на хресті. Очевидно, якби не було цих випробувань, забулися б усі дива, які творив Ісус, рятуючи своїх співвітчизників і після фізичної смерті, на яку Його прирекли ті ж скривджені й знедолені, яких Він захистив, не було б Його воскресіння і, власне, не став би Він Христом Спасителем вже на дві тисячі літ потому і навік...

 Незлічимо, скільки поколінь відбулося в світі вже опісля жертовного подвигу Ісуса Христа. Та, не знаючи навіть, яким він був насправді і обличчям, і зростом, звіряєм завжди себе по його мужності, фізичній силі, моральному духу й чистоті помислів та вчинків. І хоч до Нього, Боголюдини, ніхто піднятися так і не зміг, та справжніх лицарів честі, які, слугуючи високій ідеї, власними кров’ю і життям підтвердили, що вони за духом воістину Його сини в стражданнях за людей, було багато у всьому православному світі і серед нашого народу. 

 Вся ця коротка історія життя, смерті і безсмертя не є легендою навіть для найзавзятіших атеїстів, бо в кожному часі зримо поруч для всіх та особисто, крім найближчого оточення, і власна Марія Магдалина, і свої Варрава й Пилат, і однодумці-апостоли з неодмінним Іудою, і багатоликий Натовп, котрий, якщо без віри, схожий на отару овечок поміж вовками...

 Все, як було до Нього і після Нього, вже тисячу літ. Але після Нього нам у спадок одне з найбільших у світі див – Воскресіння, дароване людству Богом надзвичайно великою ціною. І саме в цю прекрасну пору. Щоб ми цінували життя, яким би воно не було.

 Зупинімось на мить, огляньмось. Весна іде Україною. Великодні дзвони віщують благовіст і благодать. І не вмовкає соловей, святкують першоквіти і ось-ось спалахнуть рожевим цвітом сади...

 Христос Воскрес! — у поцілунку притихнув світ.

 Христос Воскрес! — завтра і назавжди.

 О. НЕСТЕРЕНКО. 

«Носівські вісті» №16(9192)