Банально, та Першотравень з двома вихідними -- свято лише в календарі. Та ще в пам’яті із щемом у серці останніх з покоління минулої епохи, котрі віддали молодість і здоров’я в ім’я могутності колишньої держави. В ній таки шанувалася праця робітнича, далебі й більше, ніж інженера, академіка.

 Уже не один десяток літ Україна обходиться в Міжнародний день людей праці без святкових колон, велелюдних демонстрацій і парадів на центральних вулицях, без трибун, бо нинішні вожді, напевне, іншим бачать наш Першотравень, якому, до речі, виповнюється 125 літ. Починався він з бунтарських мітингів і демонстрацій трудящих, які боролися за свої права і, зрештою, становлення й визнання свята в усьому світі відбувалося у боротьбі й протестах людей праці за поліпшення свого добробуту, інших соціальних прав.

 Зовсім з іншим офіційним змістом проходили Першотравневі свята в радянській державі. На демонстраціях і парадах народ заявляв про непорушну єдність з партією і владою, солідаризувався з трудящими світу у їх боротьбі зі своїми визискувачами капіталістами, гордився здобутками власної держави, колективів, особистими. Зовсім деполітизувалися й радянські маївки, перевтілившись у масовий загальний відпочинок на природі.

 Чому ж все-таки для переважної більшості українців Першотравень перестав бути святковим, тоді як більше, ніж у 140 країнах День міжнародної солідарності трудящих відзначають, нерідко досить бурхливо, з соціальними й політичними гаслами?! Очевидно, все ж вийдуть на майдани, вулиці у великих робітничих містах, де працюють підприємства й де лідери лівих  партій та профспілок прагнуть заявити про себе  до наступних виборів. На периферії Першотравень залишиться переважно святом праці -- на городах.

 І все ж останнім часом все більше лунає голосів політиків і керівників на користь відродження Першотравня в ім’я консолідації суспільства. Можливо, варто й нинішній владі повчитися цьому в своїх радянських колег, наповнити це свято новим змістом, не побоявшись навіть вислухати правду від свого народу, розповісти, як долаються гострі економічні й соціальні проблеми, додати в душі людські добрих надій першими здобутками в подоланні економічної кризи тощо.

 За інформацією «Голосу України» Запорізька ОДА вже зініціювала відродження святкування Першотравня. І такий крок, упевнений, підніме авторитет влади, об’єднає керівників і людей у вирішенні насущних проблем громади. З цього приводу коментарів буде безліч. Від скептичних, з іронією, а то й сарказмом, до відвертого осуду від неприхильників всього радянського та звичайної байдужості у великому числі, яка, мов іржа, вразила й підточує суспільство. Далебі, й для цього треба повернути до життя це добре весняне свято з обличчям трудящої людини, на жаль, не героя сьогодні, не орденоносця, не першої особи на шпальтах друкованої періодики і на голубому екрані… Людини, непереможеної суспільними негараздами і в минулому на ратному бойовищі Великої Вітчизняної.

 Варто згадати, що саме 1 Травня 66 років тому народився ранок Великої Перемоги -- радянські бійці у жорстокому бою захопили і підняли червоний прапор над поверженим рейхстагом. Багато значив у минулому цей пам’ятний початок травня у вінку свят, з тижнем Вахти Пам’яті -- Вахти Миру -- нагадую це без ностальгії, а з глибоким жалем, що суспільство таки втратило значно для себе, залишившись з Першотравнем без душі.

О. НЕСТЕРЕНКО.