Безліч відповідей на це питання знайдеться в кожного. Але всі вони, зрештою, прямуючи в думках різними траєкторіями, неодмінно співпадуть в одному, найзаповітнішому, омріяному. Афористично з цього приводу і чи не найближче до істини висловився відомий письменник В. Короленко, вклавши у свою крилату фразу віковічний досвід багатьох і багатьох поколінь землян.: «Людина створена для щастя, як птах для польоту».
А воно швидкомінливе, як пори року. Незчулися, як у буднях і святах пролетіла-відвирувала ще одна весна, в якій, навіть не помічаючи, прагнув почуватися щомиті щасливим. Швидко згасли першоцвіти й уже відмолодилось, вважай, літо, входячи в статечну зрілість і пишнішим земним букетом, і першими дарами в саду, на городі. Та все ж, чомусь в найглибшому сховку душі залишається радісна й хвилююча мить, як буквально на очах народжувались з-під недавно глибокого снігу піднімалися назустріч першим променям маленькі дива -- проліски, які подарував мені із свого домашнього квітника мій добрий незабутній друг Єгор Іванович Житняк. На клумбі нашого адмінподвір’я до піввікон і майже до людського зросту витягнулися і хвилять теж його квіти -- милі, шестипелюсткові, сонячні півники. Скромні, як він, і з ними поруч якось по-особливому сприймаються буденні проблеми, розчарування, легшає плечам і душі від утоми.
Вкотре дізнаюсь про себе, що почуватися щасливим це не лише глибоко особисте, родинне, а й світ, життя до подробиць навколо -- квіти і люди, маленьке безпритульне кошенятко, яке хтось залишив напризволяще, й воно благально дивиться на кожного зустрічного, шукаючи собі господаря, й добре знайомий ще молодий чоловік, далеко не обділений талантом, але опустився до неможливості в пиятиці і безглуздості вчинків.
Можна відмежуватися від усього цього -- від планетарних катастроф і суспільних негараздів, щоденних свят, які втомлюють більше, ніж будні, і все ж почувати себе щасливим, якщо поруч кепсько хоч одній людині, прагнення намарне.
Скажете, звільнись від дріб’язкових думок, суєтного, що хай і на мить потривожило серце і розум. Що тобі чиясь незаслужена образа чи біль? Життя он яке прекрасне навколо. В розпалі літо. Скільки чудових, красивих людей поруч, які творять добро не з принуки, а від щедрої душі. І хоч жодна конституція в світі, які були і є, навіть наша рідна, цього не передбачає паралельно з декларованими правами й обов’язками для співвітчизників, однак переважного більшістю прагнемо жити саме так -- з любов’ю до людей, відповідальністю за своє покликання на землі, з повагою до всього, що нас оточує…
Для чого живемо? Відповісти можна, не задумуючись. Водночас і не так просто, як і на одвічне запитання: «Що таке любов?»
А ви щаслива людина?
О. НЕСТЕРЕНКО.
