Таке життя: ми з дитинства не можемо без турбот. Нині найголовніша для всіх -- обрати депутатський корпус у місцевих радах і, не менш важливо -- його чолових у сільських і міський громадах. Виборці, навіть при великому бажанні обрати найдостойніших людей у владу від народу, при нинішньому виборчому законодавстві мають всі підстави знову заблукати між трьома, як говорять, соснами. Адже кандидати в депутати як за партійними списками, так і переважним числом в одномандатних виборчих округах, натулилося, до речі, з бажанням «засвітитися» партіям від чотирьох до восьми осіб на один мандат районної ради із єдиним найменшим числом трьох кандидатів в одномандатному (мажоритарному) Ганнівському виборчому округу №2. Вважай, аналогічна ситуація і в радах, що рухаються в міськраду, де не менш великий корпус бажаючих вирішувати долю міста і його громади. Дай Боже, потрапити найдостойнішим, бо одного бажання замало.

 Гіркий досвід, з яким ділиться в цьому випуску районки міський депутат Василь Кияниця про роботу ради нинішнього скликання, досить об’єктивний. Я солідарний з його акцентами. Адже не менш прикро вражався, що виборці в очі не бачили більшості своїх обранців на округах, не говорячи про те, що в жодній із громадських ініціатив їх обранці участі не брали. Не відбувся, вважай, ніхто організатором добрих справ, не підставив плече своєму вуличкому не вийшов на суботник по впорядкуванню кладовищ чи на спорудження дитячого майданчика. Підняти руку при голосуванні, навіть не задумуючись, яка реакція буде згодом виборців, -- для цього не потрібно великих зусиль. А втім, раджу прислухатись думки міського депутата перед найвідповідальнішим вибором. Адже все-таки хочеться, щоб наші ради були працюючими, думали про людей і захищали їх інтереси. На це й покликана за Конституцією, як представницька і, в нашому бажанні, -- найближча до народу влада.

 Певна річ, довір’я дістанеться не всім і на цих виборах 31 жовтня. Чи варто вважати себе невдахами, потерпілими двом третинам із кандидатів, які виявляться переможеними, а комусь, можливо, видасться й скривдженими.

 Якщо ви небайдужа людина і справді із щирим бажанням ішли в депутати, не розчаровуйтесь -- все ще попереду. Ви просто можете заявити про себе в своєму селі, місті добрими справами в ім’я громади, навіть її невеличкої околиці, вулиці. Й може тоді хтось із випадкових відчує, що сів таки не в той літак і достроково складе свої повноваження. Але такого ще не було не лише за моєї пам’яті. Бачив натомість інше, що на чергове засідання ради збирали майже силоміць і за єдиним депутатським голосом для кворуму, якого не вистачило для прийняття важливих рішень, посилали гінця.

 І останнє, далебі, із вузликів на пам’ять виборцям. За тиждень до події з вами наразі зустрічаються кандидати в депутати й на посаду ватажків громад. Це добре -- почути з перших вуст гарантії майбутніх справ в обмін на довір’я, ніж вибирати, аби обрати…

 Одне слово, у списках бачите значно більше претендентів, ніж справдібажаючих від вашого імені вирішувати владні повноваження. Порада одна: шукайте в них саме Тих, кому довіряєте, знаєте небайдужими і, якщо хочете, патріотами свого села, міста, району. А решта, інших, хай ще про себе заявлять в громаді конкретними справами.

О. НЕСТЕРЕНКО.