Не пригадую, але хтось таки сказав, що вічних війн не буває. Вічною мусить бути пам’ять про них. Щоб ніколи-ніколи вони не повертались, маємо жити за їх уроками, пам’ятаючи гіркий досвід, як наказ майбутнім поколінням, -- не піддаватись на авантюри політиків, а жити за Божими законами, не сатанинськими.

 Справедливих війн не буває. У Великої Вітчизняної, як би не трактували її нинішні політологи, історики останніми двома десятиріччями, своя історія. Найстрашніша з усіх за історію людства, неймовірно важка. Дорогою ціною оплачена у ній жертовна Перемога радянських людей і в загальному мільйоннодушному пориві українського народу, сини і дочки якого, захищали в смертельній боротьбі велику Вітчизну. Захищали свої домівки, родини, зрештою, право на життя свого народу, нації, яку фашистські маніяки прирікали якщо не на повне винищення, то на рабське обслуговування арійців, заселення непридатних для нормального життя територій з неосяжними північними просторами Росії.

 Слава Богу, завершилась безумна епоха цинічних політиків, які з ніг на голову перевертали історію, підтримували шизофренічних зухвальців із заявами, що краще смакувати баварським пивом, ніж жити по-радянському…

 Намарне полемізувати з такими, бо й на цьогорічному найвеличнішому травневому святі у Львові ... Читати далі »