Якби молодість знала, якби старість могла...  Цей знайомий багатьом з нас крилатий вислів хоч і в дещо жорсткій для людей старшого покоління формі, однак надзвичайно точно характеризує фізіологічні можливості людини в різні періоди її життя. Бо ж те, з чим молоді, сповнені сил та енергії зазвичай справляються без особливої напруги, старикам почасти дається з величезними труднощами. Кажу про це не лише з огляду на сучасний календар, де наступний четвер позначений Міжнародним днем людей похилого віку. Бо ж це не те свято, з яким годиться вітати „винуватців” торжества з квітами та подарунками, а швидше ще одна добра нагода нагадати суспільству, громадськості на необхідності посилення уваги до потреб літніх людей, особливо одиноких чи тих, хто, заслуговуючи на краще життя, нині найбільш гостро потребує нашої турботи й підтримки. Й робити це потрібно, іноді навіть якщо вони цього й не просять.
  Дорогою на роботу ось вже впродовж багатьох років частенько спостерігаю одну й ту ж картину. Згорблений дідусь впродовж сезону збирає та зносить до свого старенького обійстя усілякі корчі, залишки старих дерев, обпиляних гілок та всякого іншого „горючого” галуззя. За літо, дивись,  на подвір’ї знову виростає гора рубанців та акуратно складених в’язанок. Якось не втрималася, щоб не спитати, навіщо він це робить, якщо сьогодні за порівняно невеликі гроші такого палива можна й на ринку купити чи ... Читати далі »