 Впродовж січня -- лютого Південно-Західна залізниця проводить вже традиційний місячник по попередженню безквиткового проїзду по станції Носівка. За день лише наша станція обслуговує понад три тисячі пасажирів. А ось квитків за цей же час продається в середньому 140! Лише за січень нинішнього року кількість проданих квитків зменшилася проти відповідного минулорічного періоду на 45%. І це при тому, що вартість квитка до найближчої станції становить 3 грн. 10 коп., а від Носівки до Києва -- трохи більше десяти гривень. До того ж залізничниками розроблена ціла система зацікавлення пасажирів, зокрема, абонементні квитки, квитки вихідного дня тощо, вартість яких дорівнює сумі сплачених чергових чотирьох гривень контролерам у вагоні. Зайве говорити, що будь-який транспорт оплачується. Приміром, щоб дістатися приміським автобусним сполученням до Ніжина чи столиці, тре заплатити у кілька разів більше -- відповідно близько семи і тридцяти гривень. А без білета вас ніхто не повезе. Чому ж залізничний транспорт, враховуючи його затратність і водночас доступність широким верствам населення, залишається пріоритетним для «зайців»? Саме завдячуючи їм залізничники змушені йти на непопулярні жорсткі заходи -- від заслонів на посадочних платформах, рейдів працівників залізниці, міліції та воєнізованої охорони в електропоїздах і до відміни потягів, заміни звичайних на поїзди підвищеного комфорту. Вони поки що становлять не більше 10% від загальної кількості електропотягів, але, якщо ситуація з безквитковим проїздом не зміниться на краще, пріоритет буде саме за такими електропоїздами, де вже точно не проїдеш безбілетним. Всі знають, наскільки доступний і зручний залізничний транспорт, проте пасажири мають усвідомити: ми живемо в час, коли кожна послуга має бути оплачена і це не чиясь примха, а норма, яка зобов’язує до виконання. І. ПОТИЛЬЧАК, начальник станції Носівка.
| 
